АНОНС: Презентація книги «Майдан. Свідчення. Допомога постраждалим»

У книзі представлені спогади про медичну допомогу майданівцям та розповіді про міжнародну солідарність в організації цього.

Це є вже другий том свідчень. Метою першого тому видання було показати масштаби та панораму подій, що відбувалися в 2013-2014 роках, зібравши спогади представників усіх груп учасників подій – бійців, медиків, кухарів, священиків, охоронців тощо – у Києві та в країні, де вирішувалася в ті дні доля нації.

 

Першу частину текстів нової книги складають спогади про медичну допомогу майданівцям та їх рідним у Києві та загалом Україні.

Це безпрецедентний досвід самоорганізації людей, який треба зафіксувати й осмислити. Майдан повинен стати важливим для національної пам’яті сучасників та знаковим для майбутніх поколінь.

У другій частині книги представлені розповіді про міжнародну солідарність в організації допомоги постраждалим. Ця практика теж не має аналогів у вітчизняній історії й варта того, щоб бути зафіксованою як подяка нашим закордонним друзям.

До участі запрошені: Євген Ніщук, Ольга Богомолець, Тетяна Ярошенко, Олександр Саврук, Артем Миргородський, Леонід Фінберг.

Модерує: Костянтин Сігов, видавництво "Дух і Літера"

Видання виходить в межах спільного видавничого проекту Києво-Могилянській Бізнес Школі та видавництва "Дух і Літера", та за підтримки Міжнародний фонд "Відродження".

Час: 22 лютого, четвер, 19.00

Місце: Києво-Могилянська Бізнес Школа, вул. Волоська 8/2 (2-й плац Києво-Могилянської Академії), 4 корпус, 4 поверх.

Вхід за попередньою реєстрацією за посиланням.

Нагадуємо, що 20 лютого було визначено переможця конкурсу на кращий проект Меморіалу Героїв Небесної Сотні.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.