100 років тому Україна сформувала першу сучасну прикордонну службу

Сучасна українська прикордонна служба – це продовження традицій Окремого корпусу кордонної охорони (ОККО), створеного Українською Народною Республікою 100 років тому.

Про це нагадує Український інститут національної пам'яті.

20 березня 1918 року постановою Ради народних міністрів УНР розпочалося формування ОККО. Окремий корпус кордонної охорони був військовим з’єднанням УНР, особовий склад якого мав військові чини. На нього покладалися організація охорони кордонів ("шляхом виставлення спеціальних постів"), контроль за переміщенням осіб, затримання дезертирів і навіть функції карантинної служби.

Козак Окремого корпусу кордонної охорони, 1919 рік. Автор: Богдан Піргач

Отаманом корпусу було призначено полковника Володимира Желіховського. 23 березня було затверджено статут. Корпус мав налічувати не більше 16 бригад кордонної охорони і підпорядковуватися міністерству фінансів. Згодом заплановано формування 9-и бригад кордонної охорони та однієї навчальної.

Уже із квітня-травня 1918-го бригади несли службу на українських кордонах. У подальшій боротьбі із зовнішніми агресорами Корпус кілька разів переформатовувався та відновлювався. Корпус проіснував до 1923-го і був розформований разом з іншими частинами Армії УНР.

Окремий корпус кордонної охорони заклав основи національної прикордонної служби.

Детальніше про історію ОККО можна прочитати на сайті УІНП.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.