У Ніжині С14 "модернізувала" пам'ятник радянським міліціонерам і продзагонівцям. ФОТО

27 квітня активісти ультраправої організації С14 прикріпили новий напис до пам’ятника загиблим у бою з махновцями радянським міліціонерам у м. Ніжині Чернігівської області.

Про це повідомляє чернігівський сайт "0462".

Старий напис проголошував: "Хай не згасне слава героїв-міліціонерів, які ціною свого життя захистили м. Ніжин у бою під Дорогинкою 29 квітня 1921 року".

 

Націоналісти прикріпили нову таблицю з написом:

"На цьому місці знаходяться останки червоних карателів з числа ніжинської повітової міліції та російських більшовиків, які 29 квітня 1921 року намагалися придушити бунт голодних селян.

Чекісти, одурманені комуністичною пропагандою, обурені та зраджені власним командиром Наумом Точеним, який ганебно втік перед боєм, були вщент розбиті махновським загоном Феодосія Щуся під Дорогинкою.

З 1921 по 1936 роки на цьому місці ховали всіх червоних комісарів, які загинули від рук селян під час продрозверстки, проводячи злочинну "Політику червоного терору". Наслідком роботи карального апарату комуністів у Ніжинському повіті стало вбивство та репресії понад 50 людей".

 

Ідеться про засідку 150 ніжинських міліціонерів і росіян-червоноармійців з продовольчої роти у с. Дорогинка з метою не допустити прориву махновців і їх з’єднання із загоном отамана Галаки. Про неї писала "Історична правда":

"29 квітня о четвертій годині ранку ніжинський загін підійшов до Дорогинки, але там на них чекав "сюрприз": напередодні вночі махновці зайняли село, порубали міліціонерів, комнезамівців і членів сільради.

Помітивши більшовицький загін, повстанці зосередились на краю села у кінному строю, заховавшись у перелісках та ярах, таким чином влаштувавши засідку, чекали моменту для атаки.

Напад махновців виявився для більшовиків несподіванкою, оскільки вони навіть не вислали розвідки. Спочатку повстанці відкрили вогонь, а потім стрімким галопом кинулися в атаку. У лавах противника почалася паніка, але шквальним вогнем їм вдалося відбити перший наступ.

Більшовики вирішили зайняти кругову оборону і використати кулемети, але махновська кіннота вдарила з флангів, оточила ніжинський загін і розбила його вщент. З усього загону дивом вижили лише два бійці. Тіла загиблих були поховані у братській могилі в Гоголівському парку м.Ніжина". 

 

За часів Януковича, біля пам’ятника чернігівське управління МВС офіційно вшановувало радянських міліціонерів і бійців продзагону.

У заяві С14 з цього приводу говориться:

"Ховали чекістів і комісарів, які розкуркулювали українців, організовували червоний терор та голодомори. Щонайменше 50 тисяч ніжинців були страчені червоними комісарами. Донині пам'ятник тим, хто насильно насаджував владу серпа і молота і допомагав в окупації України, стоїть в центрі міста. Стоїть з хибною і викривленою назвою "герої-міліціонери, які загинули при виконанні обов'язків… це все-одно, що назвати героями гіві, моторолу, захарченка...".

 

Крім того, націоналісти запевнили, що домагатимуться, щоб ніжинська влада виконала декомунізацій ний закон і демонтувала пам’ятник. Останки комуністів пропонують перепоховати на місцевому кладовищі.

Стару дошку вони зняли й передали місцевим урядовцям.

Як повідомлялося, Український інститут національної пам’яті звернувся до "Укрзалізниці" з вимогою демонтувати два радянських герби на фасаді чернігівського вокзалу.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.