In memoriam. Померла підпільниця Емілія Турчин-Оберишин

9 червня відійшла у вічність дружина одного із останніх підпільників ОУН Іллі Оберишина – Емілія.

Про це "Історичній правді" повідомила Оксана Сулима із Державного архіву Тернопільської області.

 Емілія та Ілля. Фото: ternopoliany.te.ua

Як повідомляє видання "Народна правда. Тернопіль" народилася Емілія Турчин 28 жовтня 1926 року. Проживала у селі Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області.

У 1948 році – вона молода вчителька із села познайомилась із повстанцем з Прикарпаття, що переховався у лісі.

Їх перша зустріч була у підпіллі – коли Ілько побачив Емілію, то вона відразу йому сподобалася – чоловік поцілував дівчину та присвятив їй вірш.

Через деякий час пара таємно одружилася. Та Ілько змушений був перебувати у лісі зі своїми побратимами, а Емілія жила в селі з батьками.

Через три роки в 1951 році Ілько прийшов вночі до Емілії та постукав у двері. Чоловік розповів, що його побратимів вбили, він один уцілів, не мав що їсти та пити а відтак подався до дружини.

Батьки та Емілія прийняли чоловіка та сховали на горищі, а через деякий час жінка завагітніла. Почали розпитувати звідки та хто врешті батько дитини, Емілія вмовила швагра розповісти, що це його дитина.

Коли народився син, то Ілько тільки раз потримав його на руках і наступного разу побачив, як хлопцю виповнилося 12 років.

Тільки у 1991 році Ілько вийшов з підпілля перебрався у Тернопіль та почав вести активне суспільно-політичне життя. Згодом важко захворів та повернувся у село до Емілії, де й помер.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.