Спецпроект

Всеукраїнський конкурс «Зберігаючи пам’ять про Голокост»

Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» запрошує бакалаврів (3-4 курс), магістрів та аспірантів українських ВНЗ взяти участь у Всеукраїнському конкурсі наукових, науково-дослідницьких проектів на тему «Зберігаючи пам'ять про Голокост».

Про це повідомляє BABI YAR Holocaust Memorial Center.

 

Для участі необхідно подати наукові проекти з гуманітарних та суспільних наук: історії, філософії, права, психології, соціології, політології та інших, пов'язаних з тематикою Конкурсу.

Прийом заявок на конкурс триватиме з 20 липня до 1 жовтня 2018 року.

За підсумком оцінок Журі, визначається одне перше, два других та три третіх місця.

1 місце – 5,000 гривень та можливість проходження стажування у BYHMC з метою реалізації свого проекту спільно зі співробітниками Центру;

2 місце – 3,000 гривень;

3 місце – 2,000 гривень.

Конкурс організовано за сприяння Міністерства освіти і науки України, Київської міської державної адміністрації та НІМЗ "Бабин Яр".

Детальніше про умови конкурсу за посиланням.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.