In memoriam. Помер народний депутат І скликання Степан Пущик

У ніч з 13 на 14 серпня помер відомий прикарпатський письменник, літературознавець, фольклорист, журналіст, громадсько-культурний і політичний діяч, кандидат філологічних наук, професор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника Степан Пушик.

Про це у соцмережі написав його син Тарас Пушик, передає "Галицький кореспондент".

"Дорогі друзі, сьогодні вночі помер наш батько – Степан Пушик, просимо про щиру молитву. Детальну інформацію щодо похорон повідомимо згодом", — повідомив Тарас Пушик.

Свої співчуття виразив і міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.

"Велика втрата. Розпочали сьогодні оперативну нараду хвилиною мовчання за відомим прикарпатським письменником Степаном Пушиком. Господь завжди забирає найкращих. Щирі співчуття родині та близьким цього великого чоловіка. Все минуще, лиш мистецтво вічне. Спочивайте з миром, Степане Григоровичу", — висловився мер.

 Фото: gk-press.if.ua

Степан Григорович Пушик народився 26 січня 1944 року, с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області. Був заслуженим діячем мистецтв України, народним депутатом України першого демократичного скликання та головою підкомісії з питань національних меншин Комісії культури і духовного відродження. Входив до опозиційної Народної Ради (1990—1994).

Рік тому письменник отримав високу державну нагороду — Орден "За заслуги" ІІ ступеня.

Степан Пушик — автор одного з найбільших щоденників у світі. Цей щоденник налічує близько 300 томів, у кожному з яких є до 200 сторінок.

Поховали Степана Пущика 15 серпня в рідному селі.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.