У Тернополі відкрили бюст Симону Петлюрі. ФОТО, ВІДЕО

Погруддя Симону Петлюрі урочисто відкрили 24 серпня, в День Незалежності України, у сквері, названому теж на честь Головного Отамана.

Пам’ятник зініціювали мешканці масиву "Сонячний", а реалізувала Тернопільська обласна громадська  організація "Підприємці Галичини", повідомляє сайт "20 хвилин".

 

Проект бюста виконав місцевий архітектор Данило Чепіль. За його словами, найважче було організувати те, щоб погруддя відлили саме до Дня Незалежності.

 

"В обличчі Симона Петлюри ми передали усю героїку нашого народу", — сказав Чепіль.

На бульварі Симона Петлюри, де стоятиме відтепер пам’ятник, поклали нову бруківку та встановили фонтан.

Нагадуємо, до жовтня 2018 року у Львові планують збудувати пам’ятник героям Західноукраїнської Народної Республіки.

У Львові також з'явиться скульптурна композиція українським бійцям Листопадового Чину.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.