In memoriam. Помер видатний поет української еміграції Богдан Рубчак

23 вересня 2018 року в віці 83 роки помер видатний український поет, професор Іллінойського університету Богдан Рубчак.

Про це повідомив "Збруч" з посиланням на українського поета й перекладача Василя Махна, який проживає в Нью-Йорку.

"Помер у нью-джерзійській лікарні. Щойно розмовляв з його дружиною Мар'яною Рубчак, яка сповістила цю печальну вістку. Відійшов один із творців Нью-Йоркської групи, поет особливого мелосу в українській поезії, глибокий знавець літератури, ерудит, богемник, просто мій старший приятель, з яким протягом майже десятиліття дружив. Останні роки Богдан з дружиною мешкав у Бунтоні (Нью-Джерзі). Його дім і серце були відкриті до світу, він знав ціну словам і вмів, як чародій, їх оживляти", - сказав Махно.

Богдан Рубчак народився 6 березня 1935 року в Калуші (нині - Івано-Франківська область), де здобув початкову освіту. У 1943 році з батьками виїхав до Німеччини, де в нього помер батько. Богдан залишився в таборі переміщених осіб в Діллінгені, там продовжував свою освіту до 1948 року, а відтак виїхав з матір'ю до Америки, замешкали вони у штаті Нью-Джерсі.

 

У 1948–1952 роках Богдан Рубчак проживав у Нью-Йорку, опісля переїздить до Чикаго, де закінчує середню школу — і продовжує свої студії в університетах Нейві-Пір та Рузвельта. Вивчає мови та порівняльну історію світової літератури.

Коли Рубчакові виповнився 21 рік, вийшла його перша поетична збірка "Камінний сад", присвячена матері, яка весь час працювала, забезпечуючи йому освіту. У 1958 році Рубчака призвали до американського війська — і він два роки відслужив у Кореї. Повернувшись із війська у 1960 році, готує другу збірку поезій — "Промениста зрада".

Поновлює свої студії спершу в університеті Рузвельта, далі — в Чиказькому університеті, коли й виходить третя його збірка поезій — "Дівчина без країни" (1963).

У 1964 році Манітобський університет запрошує Рубчака на викладача славістики. Опісля він переїздить до Нью-Йорка, працює в престижному видавництві "Харпер-енд-Ров", згодом стає директором української редакції Радіо "Свобода" в Нью-Йорку. У 1967 році виходить його четверта збірка поезій "Особиста Кліо", присвячена дружині Мар'яні.

Через кілька років стає викладачем славістики в університеті Ратгерс, починає працювати над докторатом з порівняльної літератури: дисертацію "Теорія метафори" завершив і захистив у 1977 році. А в 1974 році Рубчак стає професором славістики й україністики в Іллінойському університеті.

Довгі роки Богдан Рубчак співпрацював із літературним журналом "Сучасність". Перекладав з англійської, німецької, французької. Був одним із найвидатніших поетів української діаспори. Богдан Рубчак був відомий також як авторитетний літературознавець — дослідник модерної західноєвропейської та української поезій.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.