АНОНС: "Виставка про Букрин. (Не)забутий плацдарм" у Музеї Другої світової

У головній експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні відбудеться презентація музейних проектів до 75-ї річниці вигнання нацистських загарбників із Києва.

"(Не)забутий плацдарм" – виставка про Букринський плацдарм, з якого розпочалося вигнання нацистів із Києва восени 1943-го року, у час успішних наступів, фатальних прорахунків і нелюдської байдужості та жорстокості. 

 

На символічному плоту – фото букринського вигину, зроблене пілотом Люфтваффе під час розвідувального польоту. Поруч – сповіщення про загибель бійців, які уособлюють кривавий ужинок війни. Серед них й ті, хто йшов без зброї, у домашньому одязі, так звана "чорна піхота". Вони гинули зовсім поруч із рідним домом, змиваючи "гріх" перебування в окупації власною кров’ю. Більшість матеріалів учасників тих боїв представлені вперше. 

Сюжетну лінію підтримують фрагменти спогадів учасників боїв на Букрині: "…Всі затамували подих, йдучи назустріч смерті… Ланцюгом передали від замполіта: "Ні кроку назад. Розстріл". Багатьом було 19…" (санінструктор Олександра Волкова).
"Душа моя рветься кожної хвилини до вас, але більша сила держить мене тут… Боже, моя рідненька мамо, чому ти мені не дала анітрохи щастя? Моє життя не варте грязної полушки…" (рядовий Павло Смакота).

"Військові поховання Києва (1940-1950-ті роки). Мартиролог" – перший електронний персональний перелік воїнів, які загинули під час оборони та визволення Києва від нацистів та поховані в українській столиці. Він об’єднав реєстри всіх офіційних військових цвинтарів та одиночних поховань Києва. Містить відомості про 11720 осіб.

Проте вказані цифри не остаточні. Багато імен містять помилки, занесені двічі у різні списки тощо. Складання будь-якого військового мартирологу – це важливий соціогуманітарний проект, до якого запрошуємо долучитися всіх небайдужих poshyk@warmuseum.kiev.ua

Про те, наскільки ми добре знаємо про події 75-річної давнини, звитягу та жертовність українського народу в боях за вигнання нацистів, поговоримо з кураторами нових музейних проектів. 

6 листопада, вівторок, 11.00

Місце: Національний музей історії України у Другій світовій війні (Київ, вул. Лаврська 27).

Контакти організаторів: (097) 572-26-74, Барановська Катерина – акредитація ЗМІ, e-mail: warmuseum.kiev@gmail.com.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.