Спецпроект

АНОНС: "Меморіал жертв Голодомору" проведе зустріч зі свідком Голодомору Ільком Корунцем

8 листопада Національний музей "Меморіал жертв Голодомору" запрошує всіх охочих на зустріч зі свідком Голодомору Ільком Корунцем – видатним мовознавцем, перекладачем, літературним критиком, професором кафедри англійської філології і перекладу Київського національного лінгвістичного університету.

Голодомор Ілько Вакулович пережив на Черкащині. Через геноцид він втратив двох сестер і брата, не мав дитинства, бо швидко подорослішав, коли в житті його родини з’явилися сльози, біль, голод і смерть:

"Я був під бомбами. Я переніс страшенні злигодні під час Другої світової війни. Але! Мені найстрашніше, що згадую, то це мої 12 років і Голодомор!".

 

Усе своє життя професор Корунець перекладає з англійської, німецької та італійської мов: твори Джеймса Фенімора Купера, Артюра Рембо, Оскара Уайльда, Джанні Родарі та інших. Він був активним учасником руху шістдесятників проти зросійщення української мови.

Зустріч відбудеться в рамках проекту "Усна історія Голодомору".

8 листопада, четвер, 14.00

Місце: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору" (Київ, вул. Лаврська, 3).

Організатор: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору"

Вхід вільний.

Контакти: (044)254-45-12, 050-250-44-73  memoholod@ukr.net, memoholodpress@gmail.com.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.