Спецпроект

У Києві триває міжнародний форум до роковин Голодомору. ТРАНСЛЯЦІЯ

22 листопада 2018 року в Українському домі розпочав роботу масштабний Міжнародний форум "Україна пам’ятає, світ визнає" до 85-тих роковин Голодомору 1932—1933 років в Україні.

Про це інформує Український інститут національної пам'яті.


Участь у відкритті заходу взяли: Перший віце-прем‘єр-міністр України Степан Кубів, Віце-прем‘єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, міністр культури України Євген Нищук, поет, видавець, лауреат Шевченківської премії Іван Малкович; Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

У своїй промові Перший віце-прем‘єр-міністр України Степан Кубів наголосив: "Нелюдський злочин Голодомору має бути відкритий та визнаний геноцидом, всупереч спробам Москви приховати його чи заперечити, щоб ніколи і ніде не повторився цей страшний злочин проти людини і людяності".

"Ми хочемо, щоб міжнародне співтовариство знало, що Україна, попри всі трагедії, стає сильнішою. Нині вона стримує збройну агресію зі Сходу і саме цим ми захищаємо весь західний світ від путінської навали", — закцентував Віце-прем‘єр-міністр України В’ячеслав Кириленко.

 В’ячеслав Кириленко

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вказав: "Сьогодні з упевненістю можемо сказати, що українці знають про Голодомор. Як показує соціологія, близько 80% українців визнають його геноцидом. Це результат тих, хто досліджував цю тему, збирав документи та свідчення, відтворював хід подій, обґрунтовував продуманість цього злочину, показував його масштаби. Це результат роботи тих, хто відкривав правду через книги, виставки, музеї, це результат роботи тих, хто ухвалював юридичні рішення в суді, тих, хто готував і ухвалював політичні оцінки Голодомору в законі, це спільні зусилля істориків, популяризаторів, громадськості і політиків. Тепер ми усі разом маємо об’єднати наші зусилля для того, щоб про Голодомор знав світ, щоб світ визнав його геноцидом".

 Володимир В’ятрович

Метою триденного Форуму є:

- об’єднання зусиль міжнародної спільноти у визнанні Голодомору актом геноциду; звернення до світового співтовариства щодо засудження цього злочину більшовицького тоталітарного режиму, щоб запобігти повторенню подібних злочинів у майбутньому;

- інформування міжнародної спільноти про Голодомор 1932-1933 років в Україні;

- осмислення наслідків геноциду для України і світу;

- обговорення шляхів збереження історичної та родинної пам’яті нащадками жертв Голодомору та фактів і обставин злочинів.

 



У програмі передбачено: науковий симпозіум в Українському домі (доповідачами зголосилися 20 іноземних та 32 українських дослідників теми), мистецька акція-реквієм у Національній опері України, меморіальне засідання Верховної Ради, засідання Міжнародного форуму за участі Президента України та глав іноземних держав.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.