У новому бідоні УПА знайшли шарж на Шухевича та протоколи переговорів з поляками. ФОТО

Відразу після Другої світової війни українські повстанці шукали співпраці з польським антикомуністичним підпіллям. Про це свідчать документи віднайденого недавно повстанського архіву, який передали Центру досліджень визвольного руху на Івано-Франківщині.

Бідон із документами українського визвольного руху знайшли 12 січня в лісі між селами Воронів та Руда, що в Рогатинському районі Івано-Франківської області, місцеві мешканці. Документи добре збереглися — це дає змогу історикам говорити про зміст архіву.

 

"Деякі документи пошкоджені, деякі взяв грибок, але в цілому архів дуже добре зберігся. Ми витягли їх із бідона — папери вологі, тож їх необхідно висушити. І далі можна реставрувати", — говорить Руслан Забілий, генеральний директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького".

 

Руслан Забілий особисто приймав знахідку в Рогатинському музеї "Опілля", куди її передали пошуковці Володимир Дзера і Тарас Веркалець.

Папери підпілля Організації українських націоналістів та Української повстанської армії датуються 1945—1946 роками. Їх левова частка походить із Закерзоння — українських етнічних земель у складі сучасної Польщі, де діяли Закерзонський крайовий провід ОУН та військова округа УПА "Сян".

 

До архіву потрапили звіти надрайонних проводів ОУН, тактичних відтинків УПА у складі ВО "Сян", пропагандистські матеріали. Є навіть матеріали пропаганди польського підпілля, яке теж діяло в регіонах, підконтрольних УПА. Кілька документів засвідчують спроби УПА налагодити співпрацю з окремими підрозділами колишньої польської Армії Крайової в 1945—1946 рр. з метою спільної боротьби проти комуністичного режиму.

Окрім того, бідон містив низку документів структур групи УПА-Захід, які діяли в Галичині, та місцевого підпілля ОУН. Це — кілька звітів командування групи, звіти Служби безпеки ОУН, три накази Головного військового штабу УПА, два звіти тактичних відтинків, які оперували на Івано-Франківщині.  

 

Серед серйозної оперативної документації знайшлося місце навіть гумору й сатирі. У паперах пошуковці знайшли шарж на Головного командира УПА Романа Шухевича.

Повстанський архів зараз віддано на реставрацію в Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького", після чого Центр досліджень визвольного руху оцифрує документи й завантажить у відкритий доступ на сайт Електронного архіву українського визвольного руху.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.