Литовські іммігранти відкрили перший музей КГБ в США. ФОТО

На початку січня цього року в Нью-Йорку, США, відкрився перший у країні Музей шпіонажу КГБ.

Заклад, який містить 3500 експонатів на тему служб держбезпеки та розвідки СРСР, відкрили батько й донька Юліус Урбайтіс та Агне Урбайтіте, повідомляє The New York Times.

 Співкуратори музею Юліус Урбайтіс та Агне Урбайтіте. Фото: Karsten Moran / The New York Times

Музей шпіонажу КГБ виник на основі колекції, яку Юліус Урбайтіс збирав тридцять років.

Спершу він цікавився артефактами Другої світової війни. Спецслужбами він захопився, коли придбав підслуховуючий пристрій, який належав Адольфу Гітлеру.

Родина Урбайтіса походила з Литви, де вони заснували в 2014 році музей "Атомний бункер" у приміщенні справжнього старого атомного бомбосховища.

 Фасад приватного Музею КГБ на Манхеттені в Нью-Йорку. Фото: Karsten Moran / The New York Times
Робочий стіл офіцера КГБ. Настільна лампа зразка біля 1920 року (праворуч), за словами її власника, походила з дачі Йосипа Сталіна. Фото: Karsten Moran / The New York Times

Звідти деякі об’єкти попрямували до Нью-Йорка. Біля половини предметів у колекції, в якій є як оригінали, так і копії, перебувають у співвласності батька й доньки. Іншу половину куратори набули кожен окремо.

Музей не цурається демонстрації жорстоких методів КГБ. Зокрема в ньому є інтерактивні виставки, як от: модель стільця для допитів.

Експозиція починається з макету робочого місця старшого офіцера КГБ. Поруч – оригінал комутатора 1928 року. Це найстарший експонат у музеї.

 Комутатор, виготовлений у Таллінні в 1928 році. Фото: Karsten Moran / The New York Times

Багато експозицій розповідають конкретно про методи дії КГБ. Зокрема в розділах про стеження можна побачити, де агенти КГБ встановлювали камери та жучки: у перснях, годинниках, ремінних пряжках, запонках, тарілках тощо.

 

Чорний хід музею закривають оригінальні двері із в’язниці КГБ.

Самі Урбайтіте та Урбайтіс музеєм, який є приватним і неприбутковим, не володіють. Справжні власники вирішили зберегти анонімність.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.