Африканським солдатам британської армії у Другій світовій платили менше — документ

Понад півмільйона чорношкірих солдатів з Африки, які воювали в лавах британської армії у Другій світовій війні отримували в три рази меншу платню, ніж їхні білі соратники. Це стало відомо з оприлюдненого документа.

Документ з Національного архіву Британії свідчить про систематичну дискримінацію африканських солдатів з боку уряду, який платив білим воякам (навіть тим, які жили в колоніях і служили пліч-о-пліч з африканцями в колоніальних частинах) значно більше, ніж темношкірим, ідеться в публікації The Guardian.

Документ виявили автори документального фільму "People and Power" каналу "Аль-Джазіра".

Протягом першої половини ХХ століття Британія масово призивала африканських чоловіків для захисту своїх колоній на материку й за його межами.

Під час Другої світової війни ці солдати посилювали війська Союзників, які розбили італійців на території Африканського Рогу (Сомалі), відвоювали о. Мадагаскар у пронімецького режиму Віші та билися з військами імперської Японії в нестерпних умовах Бірми (нині М’янма).

Незважаючи на їхні жертви та нелюдське поводження з ними, британський уряд відмовляв у рівному ставленні до цих африканських солдатів.

Коли солдат демобілізувався, британська корона виплачувала йому одноразову суму, відому як "воєнна подяка", відповідно до расової ієрархії, яка зберігалася в африканських колоніях.

 Ветерани Королівських африканських стрільців Великої Британії Еусебіо Мбіукі та Гершон Фунді вшановують полеглих товаришів на військовому цвинтарі під г. Кенія. Фото: Jack Losh

"Коли я звільнився, мені не дали нічого", — говорить 100-річний ветеран Еусебіо Мбіукі (Eusebio Mbiuki), який пройшов жорстокі бої в Бірмі, воюючи за Британію, а нині живе в злиднях у селі в Кенії. "Вони мали знати, наскільки ми їм допомогли, і дати щось. Але не в нашому випадку. Нас просто покинули", — додає він.

Розслідування "Аль-Джазіри" показало, що білий рядовий міг заробити 10 шилінгів за місяць служби, в той час, як чорний у тому самому званні — лише 3,5 шилінга (1/20 фунта стерлінгів).

Кожен білий капрал отримував від Британії "воєнну подяку" в розмірі 12 шилінгів за місяць служби, а чорношкірий – тільки 4. Кожну виплату здійснювали численні колоніальні адміністрації Британії, встановлюючи цифру в порозумінні з військовим міністерством і міністерством у справах колоній у Лондоні.

 Принц Гаррі зустрічається з ветеранами війни та вдовами ветеранів у Бірманських казармах, Лусака, Замбія. Фото: Jack Losh

Для африканців, які служили як робітники, виплати були ще меншими, хоча вони регулярно перебували на передовій.

Рядові, капрали й сержанти робітничого корпусу могли отримати 2; 2,5 й 3 шилінги за місяць служби, відповідно, що складало близько 1/5 суми, яку отримували білі солдати.

Офіційний документ 1945 року, який визначає розміри платні для військовослужбовців різного расового походження. Фото: Kew Archives 

Расова дискримінація поширювалася й на вояків азійського походження, які служили в Британській Східній Африці. Незалежно від звань, ці військовики отримували 7,5 шилінгів за місяць дійсної служб: менше, ніж білі товариші, але більше за африканських вояків.

Оприлюднена інформація вже викликала резонанс у британському суспільстві. Чинні та колишніх урядовці та воєначальники Великої Британії засудили дискримінацію в оплаті за службу ветеранів африканського походження й закликали уряд виплатити компенсації

"Колоніальний режим інакше оцінював життя африканця, ніж європейця, — говорить професор Тімоті Парсонс, один із провідних спеціалістів з теми британської східноарфриканської армії у світі, — Виправити несправедливість можливо. У перерахунку на особу це не коштуватиме багато грошей".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.