АНОНС: Презентація книги Д. Малкова «Про киян відомих і призабутих»

Остання книжка Дмитра Васильовича Малакова відкриває нові сторінки про киян відомих і не вельми знаних, але таких, які залишили свій слід в історії Києва, серед них – мистецтвознавець Володимир Пещанський, архітектори Микола Даміловський і Василь Листовничий, художник Віктор Цимбал…

Про це повідомляють організатори у Фейсбук.

 

Дмитро Васильович Малаков (1937–2019), за фахом будівельник (Київський інженерно-будівельний інститут (1960)), за покликанням краєзнавець, член Національної спілки краєзнавців України, лауреат Премії ім. Дмитра Яворницького.

Його дослідження, де поєднуються глибокі фактологічні знання, ерудиція, точність і образність висловлювань – завжди користувалися неабиякою популярністю, як серед читачів, так і серед слухачів, бо розповіді його були не менш цікавими, ніж книжки.

Від 1970 року публікувався у періодиці та наукових збірках, був автором путівників по Україні і Києву, альбомів, присвячених минулому столиці та творчості старшого брата, відомого українського художника Георгія Малакова, монографій про історію забудови Києва та його архітекторів, численних спогадів.

Особливе місце у доробку автора посідають видання, присвячені періоду Другої світової війни та окупації Києва. У своїх розвідках автор завжди спирався як на архівні, так і на сімейні документи; наукові публікації та спогади учасників тодішніх подій.

У заході візьмуть участь:

•        Зінаїда Стась, директор Видавничого дому "КИЙ", де вийшла книга;

•        Ольга Сабанська, праонука архітектора М. Шехоніна;

•        Григорій Савченко, к. іст. н., професор, голова Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України;

•        Ірина Малакова, архітектор-реставратор, член Національної спілки архітекторів України, автор проектів реставрації понад 50 пам'яток архітектури Києва та інших місць України.

Час: 18 лютого, понеділок,о 17:00

Місце: Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного, просп. Перемоги, 50, м. Київ

Контакти: Світлана Кирій, Людмила Рабчевська, тел.: (044) 456-01-72

ВХІД ВІЛЬНИЙ

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.