Спецпроект

In memoriam. Помер організатор спецоперації з викрадення Ейхмана з Аргентини

У суботу, 23 березня, помер Рафі Ейтан – один із творців ізраїльської розвдіки, який прославився участю в операції з викрадення нацистського злочинці Адольфа Ейхмана. Ейтану було 92 роки.

Про це повідомляють "Вести-Ynet".

Рафі Ейтан у підлітковому віці вступив у лави підпільної організації Хагани і брав участь в бойових акціях проти британських військ у Палестині. Під час однієї з операцій дістав серйозне поранення.

Під час війни за незалежність Ізраїлю (1948—1949) Рафі Ейтан служив в армійській розвідці як офіцер. Він став працювати в оператвиному підрозділі, який був організваний спільно Моссадом і Загальною службою безпеки (ШАБАК).

 Рафі Ейтан. Фото: Моті Кімхи

Ейтан брав участь у багатьох таємних операціях спецслужб Ізраїлю. Найгучнішою стало захоплення нацистського злочинця, обер-штурмбанфюрера СС Адольфа Ейхмана, керівника реферату IV B-4 Головного управління безпеки Райху (РСХА), який відповідав за здійснення "остаточного вирішення єврейського питання".

Ейхман утік після капітуляції Третього Райху до Аргентини. Проте агенти ізраїльської розвідки вистежили есесівця, схопили й вивезли до Ізраїлю. Там одного з виконавців Голокосту засудили до страти в 1962 році.

 Рафі Ейтан (ліворуч) дає інтерв'ю журналу Time. Фото: Давид Рубінгер

У 1972 році Ейтан вийшов у відставку. Протягом 1975—1976 років він займав посади помічника радника прем’єр-міністра Ізраїлю з національної безпеки та радника прем’єр-міністра з питань боротьби з терором.

1981 року його призначили на посаду голови відділу з наукових зв’язків при мінстерстві оборони, який, на думку деяких ЗМІ, займався науковим і промисловим шпіонажем.

Рафі Ейтан у 2006 році. Фото: Міхаэель Кремер 

У 1985 році Рафі Ейтан звільнився з державної служби й займався бізнесом та політикою. У 2000-х він був депутатом кнессету та міністром у справах пенсіонерів.

"Рафі Ейтан був одним зі стовпів ізраїльської розвідки в ціломо і Мосаду зокрема. Його ім’я навіки вписане в аннали історії безпеки Ізраїлю", — прокоментував смерть розвідника голова зовнішньої розвідки Мосаду Йосі Коен.

Співчуття у зв’язку зі смертю Рафі Ейтана висловили президент Ізраїлю Реувен Рівлін, голова ШАБАКу Надав Аргаман, спікер кнессету Юлій Едельштейн та інші офіційні посадовці.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.