In memoriam. Померла чільна діячка ОУН Марія Макогон-Дужа

13 квітня 2019 р. відійшла від нас славної пам’яті Марія Макогон-Дужа.

Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook дослідник українського визвольного руху – Микола Посівнич.

 Марія та Петро Дужі

Фото: Музей "Територія Терору"

Народилася 2 лютого 1925 р. у с. Речичани Городоцького р-ну Львівської обл. У 1928 р. переїхала з батьками Теодором і Оксаною до м. Львова. Навчалась у львівській початковій школі ім. М. Шашкевича. У 1937 р. вступила до гімназії Рідна школа Іванни та Іллі Кокорудзів, належала до організації "Сокіл-Батько".

З 1942 р. – член Юнацтва ОУН. У 1944 р. одружилася з хорунжим СБ і надрайоновим референтом СБ ОУН Радехівщини Володимиром Панасом - "Срібним", який загинув у Збройному підпіллі ОУН в 1953 р.

 

Заарештована органами МВД 2.11.1948 р. Перебувала у слідчій тюрмі на Лонцького у Львові. Відповідно до рішення комісії Особливої наради (ОСО "особоє совєщаниє") при МГБ СССР від 08.06.1949 засуджена за ст. 54-1"а" КК УРСР (зрада Батьківщини) та ст. 54-11 (участь у контрреволюційній організації) до 10 років позбавлення волі.

Відбувала покарання в таборах ГУЛАГу на Колимі. Працювала на лісоповалі, де умови утримання і праці були надважкими. "Просила тоді Бога, щоби впасти і щось собі зламати", – пригадувала Марія Дужа. Звільнена у 1956 р. і не отримавши прописки у Львові, у 1957-64 рр. проживала у Воркуті (Комі АРСР).

 

У 1964 р. повернулась до Львова, де в 1965 р. одружилася з колишнім політв'язнем, членом Проводу ОУН Петром Дужим. В 1966 р. закінчила навчання при Центральному статистичному управлінні за спеціальністю бухгалтерський облік.

Виховала двох доньок – Лесю і Мирославу, тішилася появою на світ 5 внуків та 8 правнуків. Була активною громадською діячкою, членкинею Всеукраїнського Братства ветеранів ОУН-УПА і Товариства політв'язнів.

 

Чин похорону відбудеться на Личаківському цвинтарі на полі Почесних поховань 16 квітня.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.