На Житомирщині викопали могильну плиту, ймовірно – польського письменника Яна Барщевського. ФОТО

Проводячи газопровід до власного обійстя житель міста Чуднів Житомирської області викопав на подвір'ї стару чавунну плиту, згодом виявилося, що вона не що інше, як надмогильна плита відомого польського та білоруського письменника Яна Барщевського.

Про це повідомляє сайт Чуднів news.

 

Проводячи газопровід до власного обійстя, чуднівчанин викопав на подвір'ї стару чавунну плиту, а через 17 років виявилося, що вона не що інше, як надмогильна плита відомого польського та білоруського письменника Яна Барщевського.

Власник подвір'я розповідає, що в 2002 або в 2003 році, копаючи траншею для прокладання газової труби, знайшов чавунну плиту, яка знаходилася в землі на глибині 50 сантиметрів. Знахідка була досить тяжка, вагою приблизно 30-35 кг, явно мала певний напис, який за товщею іржі неможливо було детально роздивитися.

10 років тяжка плита просто стояла під хлівом, допоки господар вирішив зацементувати подвір'я і для економії цементу просто закрив частину ділянки знайденою плитою.

 

З часом, під впливом погодних умов, іржа з плити стерлася і став чітко помітний напис. Господарі вважали, що напис на німецькій мові і не переймалися написаним, доки 15 квітня 2019 року їхню дочку, чотирикласницю Лєну, зацікавив його переклад.

Дівчинка старанно переписала прізвище та ім'я, які були початком напису, і вирішила пошукати в Інтернеті переклад. На введене прізвище пошукова система не видала жодного збігу, тоді дівчинка дописала до нього ще й ім'я і в Інтернеті одразу з'явилися посилання.

Найперша стаття у Вікіпедії, яка розповідає про Яна Барщевського, польського та білоруського письменника, який жив і помер в Чуднові в 1851 році. Дуже ймовірно, що знайдена чавунна плита є надгробною плитою відомого письменника.

 Ян Барщевський

Надпис на плиті перекладається приблизно так: "Ян Барщевський, улюбленець Бога, письменник, натхненний Ісусом. Жив помірковано 70 років. Помер 23 лютого 1851 року".

Читайте також:

Будівельники у Білорусі знайшли масове поховання жертв Голокосту

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.