Суд Амстердама 16 липня оголосить рішення щодо скіфського золота – Мін'юст

Апеляційний суд Амстердама 16 липня оголосить рішення у справі щодо повернення Україні скіфського золота, що експонувалося перед анексією Росією Криму в музеї Алларда Пірсона в столицi Нiдерландiв.

Про це повідомляє "Європейська правда".

 
Фото: "Забута спадщина"

"Рішення Апеляційного суду Амстердаму стосовно повернення "скіфського золота" в Україну буде оголошене 16 липня 2019 року. Тож чекаємо на рішення", – йдеться в повідомленні Міністерства юстиції України.

Нагадуємо, 14 грудня 2016 року суд Амстердама вирішив повернути Україні скіфське золото, яке на час анексії Криму перебувало на експозиції в голландському музеї.

Судді вирішили, що золото залишиться у музеї Пірсона ще протягом трьох місяців – часу, відведеного на апеляцію. Ще до вердикту обидві сторони заявляли про наміри оскаржити рішення, якщо воно буде не на їхню користь.

Суд також постановив, що Україна має компенсувати витрати на зберігання колекції музею Алларда Пірсона в Амстердамі.

У січні 2017 року кримські музеї почали процес оскарження рішення суду Амстердама.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.