«Герой світового масштабу». УІНП випустив відеоролик про Мазепу

Напередодні 310-річчя Полтавської битви Український інститут національної пам’яті спільно з продакшн «Bober studio» презентують соціальний відеоролик, у якому гетьман Іван Мазепа постає як фігура світового масштабу.

Інститут нагадує, що цього року Україна відзначає 380-річчя від дня народження Івана Мазепи. Він став однією з ключових фігур Полтавської битви, яка відбулася 27 червня (8 липня) 1709 року між військом короля Швеції Карла ХІІ та козаками з одного боку та армією московського царя Петра І з іншого.

Ця битва була відчайдушною спробою Мазепи зберегти суверенітет та європейський курс України. А для Росії вона стала однією з ключових ідеологем насадження «русского мира» та формування міфу про Івана Мазепу лише як про «зрадника».

У відеоролику підкреслюється передусім роль Мазепи в розвитку освіти, культури, європейська волелюбність, яка досі надихає поетів, художників, композиторів по всьому світу.

«Протистояння Мазепи і Петра І – це екзистенційне протистояння волелюбного українського духу і російських імперських амбіцій, які ми досі спостерігаємо на прикладі війни на сході. Не випадково слова «мазепинець», як пізніше «петлюрівець» і «бандерівець» в російській свідомості стали символами нескореності та українства. І нині, разом із декомунізацією, ми маємо позбуватися імперської спадщини, повертаючи нашу справжню історію і наших справжніх героїв» зазначила перша заступниця голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак.

Ролик вийшов у серії «Люди епохи», започаткованої Українським інститутом національної пам’яті. Раніше у цій серії вийшли відеоролики до ювілеїв Людмили Старицької-Черняхівської, Євгена Сверстюка та Симона Петлюри.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.