В Одесі запрацювала регіональна комісія з реабілітації

21 серпня 2019 року відбулось перше засідання регіональної комісії з реабілітації при Одеській ОДА.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 

Під час першого засідання комісія обрала Голову – директора Одеського академічного центру МАН, представника Інституту національної пам'яті в комісії, Л. В. Ковальчук, заступника Голови — заступника начальника відділу використання документів, інформації, публікацій та зовнішніх зв'язків Державного архіву Одеської області С. А. Желяскова. Кандидатура секретаря комісії залишилась вакантною до вирішення питання про призначення ООДА технічного секретаря комісії.

Також до Одеської регіональної комісії ввійшли:

  • Гайдук Наталія Анатоліївна, консультант відділу правового забезпечення юридичного управління апарату Одеської обласної ради;
  • Желясков Степан Андрійович, заступник начальника відділу використання документів, інформації, публікацій та зовнішніх зв'язків Державного архіву Одеської області (заступник голови комісії);
  • Ковальчук Лідія Всеволодівна, к. ф. н., директор Одеського академічного центру Міжнародної академії наук (голова комісії);
  • Левченко Валерій Валерійович, к. і. н., доцент кафедри українознавства, історико-правових та мовних дисциплін Одеського національного морського університету;
  • Михайлов Валентин Миколайович, начальник відділу регіонального представництва в південних областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
  • Резніченко Ольга Володимирівна, начальник архівного відділу управління режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Одеській області, підполковник поліції;
  • Різників Олексій Сергійович, заступник голови Одеської обласної організації Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих;
  • Сєрая Наталя Олександрівна, начальник архівного підрозділу Управління Служби безпеки України в Одеській області;
  • Синявська Олена Олександрівна, к. і. н., доцент кафедри історії України, заступник декана факультету історії та філософії з навчально-методичної роботи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова;
  • Смірнов Володимир Олександрович, член Одеської громадської організації "Постраждалі від політичних репресій"
  • Шарнін Юрій Анатолійович, начальник управління підтримки обвинувачення в суді прокуратури Одеської області.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.