Спецпроект

АНОНС: Велике ліонське брехло. Лекція про візит Ерріо під час Голодомору

Видавництво «Темпора» і Книгарня "Є" запрошують на п'яту зустріч Історичного лекторію «A posteriori».

Про це інформує facebook-сторінка Книгарні "Є".

Цього разу спікеркою буде Ірина Дмитришин . Говоритимемо про Україну 1933 року очима західного політика.

Едуард Ерріо, французький політичний діяч першого плану (прем'єр міністр у відставці, мер Ліона, лідер партії радикал-соціалістів), відвідав Радянський Союз у серпні-вересні 1933 року.

Кілька днів він перебував в Україні: у Одесі, Києві і Харкові, Запоріжжі.

Ерріо відвідав колгосп у Біляєвці, оглянув Дніпрельстан, Харківський тракторний завод, колонію Макаренка, мав численні зустрічі і банкети.

 
Більше про Едуарда Ерріо читайте у публікації Олександра Зінченка

Візит був підготовлений у найменших деталях радянськими службами. НКВД поставився із особливою увагою не тільки до маршруту та організації, але і проаналізували особисті вади високого гостя, його оточення й смаки.

Тому враження Ерріо перевершили всі сподівання очільників СРСР.

Чи можна пояснити такий успіх лише зусиллями спецслужб, які створили навколо Ерріо справжній кордон, унеможливлюючи будь-які непередбачувані й випадкові контакти, неприглядні картини?

Основна увага доповіді буде приділена відвіданням колгоспів, організованих з метою заперечити чутки про голод, які ширилися світом.

Що бачив і чого не побачив Едуард Ерріо? І головне, чому він погодився відіграти роль оспівувача Радянського Союзу, додавши свій голос до заперечень Голодомору в Україні у 1932–1933 роках?

Доповідь базується на документальному есеї авторки "Подорож Едуарда Ерріо", який вийшов у Франції у листопаді 2018 року.

 

Ірина Дмитришин – завідувачка кафедри українських студій в Інституті Східних Мов і Цивілізацій, Париж. Авторка монографій, присвячених Григорію Орлику (2005) та подорожі Едуарда Ерріо до України у 1933 році (2018), упорядниця Меморандумів Григорія Орлика (2017). Перекладачка українських сучасних авторів французькою мовою.

Модерує Ольга Петренко-Цеунова.

Час: 4 вересня, 18:30.

Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3.

Вхід вільний.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.