АНОНС: Презентація книжки «Повторники: приречені бранці ГУЛАГу»

Повторники — це жертви сталінського терору, що відбули в тюрмах, концтаборах або на засланні свій термін, але не отримали свободу, а знову опинилися за той самий «злочин» у тюрмі або в безстроковому засланні.

На презентацію запрошує Книгарня "Є".

 

Безпрецедентні протиправні репресії, санкціоновані в лютому 1948 р., спричинили морально-психологічний злам, укорінили почуття пригніченості та приреченості в людей, яких змушували двічі спокутувати невчинений злочин.

Для багатьох повторників згубний накопичувальний ефект тривалого насильства дався взнаки, змусивши їх до самої смерті жити озираючись.

Значний корпус досі не опублікованих архівних джерел дає змогу ознайомитись із залаштунковими перипетіями процедури виявлення та стигматування цих людей, зрозуміти реальний зміст маловідомих визначень: "мінусник", "пересидчик" та ін.

Через спогади, документи, епістолярій повторників читач книжки Тамари Вронської може пройти разом із ними весь хресний шлях від арешту до реабілітації, відчути морально-психологічний стан людей, змушених навіть після чергового спокутування невчинених злочинів до самої смерті жити озираючись.

Кожна описана у книжці історія повторника – по-своєму щемка. Про долі репресованих близьких розкажуть їхні нащадки: онука Костянтина Йосиповича Скрипника Тамара Вронська і син Левка Митрофановича Залізняка Леонід Залізняк.

Довідка.

Тамара Вронська – дослідниця історії України ХХ ст., зокрема життя в роки ІІ Світової війни, української еміграції у міжвоєнний період, історії національних і радянських спецслужб, правосуддя УРСР, репресій. Авторка книжки "Упокорення страхом: сімейне заручництво у каральній практиці радянської влади, 1917-1953 рр." та ін.

Учасники: Тамара Вронська, Олена Стяжкіна, Лариса Якубова, Леонід Залізняк.

Модерує: Ольга Петренко-Цеунова.

Час: 10 вересня, вівторок, 18:30

Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3., м. Київ

Контакт: (044) 235 88 54.

Вхід вільний

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.