В окупованому Криму знищують стародавнє мусульманське кладовище

Російська Федерація знищує стародавнє мусульманське кладовище в окупованому Криму.

Про це повідомляє УНН із посиланням на прес-службу міністерства з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

 

"На місці мусульманського поховання у зниклому с. Унгут Кіровського району тимчасово окупованого Криму проводяться будівельні роботи, пов'язані з прокладанням водогону з північних районів Криму в Керч.

Ймовірно, що у ході підготовчих робіт до прокладення водогону на місці поховання проводяться "археологічні розкопки", при цьому мусульманські поховання окупаційна влада намагається представити як "древньо-скіфські захоронення", - йдеться в повідомленні.

З огляду на ситуацію що склалася, місцеві мешканці звернулися до органів окупаційної адміністрації з вимогою обійти кладовище під час спорудження водогону.

Окупаційна адміністрація РФ в Криму послідовно намагається наростити обсяги водозабору з місцевих джерел, що створює серйозні довготривалі ризики для екології Криму.

На даний момент вже спостерігаються негативні наслідки нарощування обсягів водозбору: погіршення якості підземних вод, засолення ґрунтів, тощо.

"МТОТ заявляє про неприпустимість руйнування поховань, культових об'єктів, об'єктів історичної спадщини на тимчасово окупованій території України. Неспроможність держави-окупанта забезпечити базові потреби населення не може бути виправданням подібного варварства", - йдеться в повідомленні.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.