Микола Княжицький став лауреатом премії імені Єжи Ґєдройця

Народний депутат, співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Польщею Микола Княжицький отримав цьогорічну нагороду імені Єжи Ґедройця, яку призначає редакція польської газети “Rzeczpospolitа”. Ще одним лауреатом премії став президент міста Краків Яцек Майхровський.

Церемонія нагородження та святкове прийняття відбулися у Варшаві, у вівторок, 10 грудня, повідомляє сайт "Європейської солідарності".

 
Микола Княжицький

"Опинитися у достойному гроні лауреатів Нагороди імені Єжи Гедройця, заснованої "Rzeczpospolitа"- відомим і шанованим і в Україні виданням, – це велика честь і відповідальність для мене.

Також це великий виклик до продовження тих проектів, над якими я працюю останні роки. Це і Центр міжкультурного діалогу ім. Станіслава Вінценза на Гуцульщині, фестиваль "Via Carpatia", міжнародна конференція "Коло Вінценза" та низка інших проектів" – зазначив Княжицький.

Микола Княжицький
Микола Княжицький

Під час урочистостей у Палаці Республіки Польща нардеп отримав медаль із зображенням покровителя премії, а також пам'ятний диплом.

"Важливим елементом побудови нового простору символічної України було надання імені Єжи Ґедройця вулиці Тверській у Києві. Це сталося рік тому, 29 листопада 2018 року.

Щоб українці не забули, що "без вільної Польщі немає незалежної України". А поляки розуміли, що "без вільної України немає незалежної Польщі", – підкреслив у своїй промові лауреат премії.

Микола Княжицький та президент міста Краків Яцек Майхровський
Микола Княжицький та президент міста Краків Яцек Майхровський

Цьогоріч серед кандидатів на здобуття премії, крім Миколи Княжицького, було ще чотири представника України – перекладачка, професор Києво-Могилянської академії, Оля Гнатюк, публіцист, почесний президент Українського ПЕН Микола Рябчук, директорка Міжнародного фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі Віра Меньок та історик, політолог, дипломат, ректор Прикарпатського національного університету Ігор Цепенда.


Довідково. Премія імені Єжи Ґедройця – гуманітарна нагорода, заснована у 2001 році редакцією польської газети "Rzeczpospolitа". Вона призначається за діяльність у сфері порозуміння з країнами Центрально-Східної Європи та за продовження ідеї Єжи Ґєдройця.

Єжи Ґєдройць – польський публіцист, громадський діяч, засновник і головний редактор часопису "Культура", що видавався у Парижі. Ґєдройць був активним прихильником польсько-української співпраці.

Лауреатами нагороди газети "Rzeczpospolita" імені Єжи Ґедройця в різні роки були, зокрема, Мирослав Маринович, Тімоті Снайдер, Томас Венцлова, Богуміла Бердиховська, Богдан Осадчук, Павел Коваль та інші.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.