Померла остання в Україні ветеранка Фінської війни

У Києві на 103-му році життя померла Катерина Прохорівна Толстая - остання учасниця війни між СРСР та Фінляндією, яка жила в Україні

30 жовтня 2020 року Катерині Толстій виповнилось 102 роки.

Вона померла 10 листопада у Києві, повідомила ВВС News Україна. 

Похорон Катерини Толстої відбудеться 12 листопада на її батьківщині на Полтавщині.

 

Катерина Толстая та її фотографія часів початку війни

BBC

Катерина Толстая була останньою відомою живою учасницею війни Радянського Союзу та Фінляндії у 1939-1940 роках.

Цю війну вона пройшла як військовий медик.

На війну її мобілізували в 21 рік, тоді вона закінчувала навчання на медика у Харкові.

У 1941 році Катерина Прохорівна пішла на війну у медичну службу і пройшла її до Берліна. Серед її нагород - за звільнення Варшави та взяття Берліна.

Після Другої світової війни Катерина Толстая повернулась до Харкова і там познайомилась з майбутнім чоловіком - військовим пілотом.

Вона виростила трьох дітей й працювала до пенсії сільським медиком на Полтавщині.

Катерина Толстая давно змогла оформити собі статус учасника бойових дій та отримати пільги. Проте оформити пільги як інваліду війни було неможливо, особливо в часи СРСР.

Багато років закони передбачали значні пільги інвалідам Великої вітчизняної війни, яку за радянською традицією рахували з 1941 року.

Через це пані Толстая, як учасниця фінської війни, яка там і отримала інвалідність, не могла претендувати на додаткові пільги.

У 2015 році в Україні ухвалили закони про декомунізацію і замінили в законодавстві термін Велика вітчизняна на Другу світову, до якої відносилась і фінська війна.

Після цього формальні перешкоди зникли й Катерина Толстая отримала пільги, які передбачені інвалідам війни.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.