Ось що може бути у нашій Мирній угоді з Москвою

Мало хто знає, але рівно 80 років тому Московську мирну угоду з СРСР уклала Фінляндія. Ця угода завершила Зимову війну 1940 року, яка тривала близько 100 днів і забрала життя близько 100 тисяч фіннів.

 

Втрати становили 2,5% від 3,7 мільйонного населення тогочасної Фінляндії або 5% усього чоловічого населення. Якщо взяти до порівняння населення України, то це відповідало би загибелі близько 1 мільйона українців (страшна цифра, яку важко уявити).

Ця угода визначила подальший розвиток Фінляндії і вчить нас досвіду маленької країни яка самотужки змогла захистити свою незалежність від великої Росії та компромісам, на які треба було піти для досягнення цієї мети.

Фінляндія отримала незалежність від Росії на тлі більшовицької революції у 1917 році, та побудувала відносно успішну капіталістичну державу з ліберальним урядом. У той же час Росія перетворилася на репресивний комуністичний СРСР з репресивним державним апаратом.

Росія розглядала незалежність Фінляндії як тимчасове непорозуміння і нарощувала віськовий потенціал на кордоні, а також будувала залізничні колії в напрямку Фінляндії які вели в нікуди і обривалися прямо перед кордоном.

У 1939 році був укладений пакт Молотова-Ріббентропа, за яким Фінляндія, як і балтійські країни відійшли до сфери впливу СРСР. Одразу після підписання цієї угоди Росія висунула ультиматум цим чотирьом країнам щодо розміщення своїх військових баз на їхній території.

Балтійські держави погодилися і фактично втратили можливість захищати себе, тому СРСР фактично без бою анексував їх вже у 1940 році.

До Фінляндії крім вимоги про створення військово-морської бази СРСР поблизу Хельсінкі, висунули вимогу про посунення кордону на Карельському перешийку подалі від Ленінграду вглибину фінської території. Фінські перемовники були готові до поступок, але не настільки принципових, тому радянські вимоги були відкинуті у листопаді 1939 року.

СРСР напав на Фінляндію 30 листопада 1939 року начебто через те, що фінська артилерія обстріляля радянську територію (потім було визнано що той обстріл був зроблений з радянської території, щоб спровокувати війну).

Радянсько-фінські переговори, жовтень-листопад 1939 р.
Радянсько-фінські переговори, жовтень-листопад 1939 р.

Як тільки радянська армія перетнула кордон і захопила перше фінське село, Сталін призначив першого ліпшого фінського комуніста на прізвище Куусінен головою "Фінляндської Демократичної Республіки", який одразу підписав угоду про дружбу з СРСР.

До речі, після закінчення війни, цього цінного кадра забрали у Москву, де він прожив типове життя радянського комуніста і зробив кар"єру в ЦК КПРС.

СРСР кинув проти фіннів 120 тисяч віськових і вони мали нуль шансів перемогти у цій війні. Як усім відомо фінни довгий час успішно відбивали радянські атаки. На кожного загиблого фіна приходилося десь 8 загиблих радянських солдат.

Цьому сприяли і високий бойовий дух фінських солдат, які захищали свою Батьківщину, і їхня обізнаність з місцевістю і вміння воювати в умовах суворої зими, і наявність добре укріпленої лінії захисту (лінія Манергейму) та неорганізованість радянської армії.

Чому ж фіни так затято воювали з набагато сильнішим суперником, навіть знаючи що шанісв на перемогу немає?

Вони намагалися виграти час, чекаючи на допомогу від західних союзників. Розраховували на Швецію, Німеччину, Британію Францію та США. Хоча усі ці уряди співчували Фінляндії, а деякі навіть обіцяли віськову допомогу, ніхто з них реально не став на стороні фіннів і вони з гіркістю усвідомили, що залишилися сам на сам воювати з великою Росією.

Наприкінці лютого 1940 року виснажені фіни вже були готові до мирної угоди, але Британія і Франція спонукали їх по подальшої боротьби, обіцяючи військову допомоги. Фінляндія протрималася ще один тиждень, втративши додатково тисячі громадян, але все марно.

У березні 1940 року СРСР уклав мирну угоду з Фінляндією і припинив спробу захопити усю територію країни, обмежившись "лише" відторгненням близько 10% її території, включно з Виборгом, другим за розміром містом країни.

Фінські кулеметники під час радянсько-фінської війни
Фінські кулеметники під час радянсько-фінської війни

Надбання СРСР були значно більшими з ті, вимоги які висував СРСР до війни (яка гірка іронія). Але саме протистояння фінів призвело до того, що їхня країна, на відміну від трьох балтійських країн, не була анексована у 1940 році.

Вже у червні 1941 року Німеччина напала на СРСР і хоча Фінляндія проголосила себе нейтральною державою, радянська авіація одразу почала бомбити Хельсінки, і тому фінам не залишалося нічого іншого, як увійти у війну на боці нацистської Німеччини.

Фінляндія швидко мобілізувала 1/6 частину свого населення і відвоювали усі свої території, захоплені минулого року СРСР. Військові дії закінчилися вже до кінця 1940 року і до 1944 року там нічого не відбувалося.

Незважаючи на те, що Фінляндія була союзником Німеччини, вона не виконала дві їхні основні вимоги: не видала фінських євреїв і не напала на Ленінград з півночі, разом з німецькою армією.

У 1944 році фіни знову полетіли до Москви щоб укласти мирну угоду. Цього разу їм довелося погодитися на усі втрати 1940 року, додатково віддати порт у Льодовитому океані та повністю вивести 200-тисячну німецьку армію зі своєї території. Протягом місяців, які зайняло виведення німецького війська, німці встигли повністю пограбувати за зруйнувати Лапландію.

Фінни також погодилися на велику за обсягом репарацію – 300 мільйонів долларів за 6 років. І у той час як уся повоєнна Європа отримувала допомогу США за планом Маршалла, Фінляндія під тиском СРСР від неї відмовилася і виплачувала репарації.

Фінляндія була змушена засудити і відправити за грати майже весь свій уряд та президента за співпрацю з нацистською Німеччиною. Якби вони це не зробили самостійно, це зробив би СРСР і набагато жорсткіше. Так, вони отримали відносно м'які вироки та комфортні умови відбування покарання, після відбування якого повернулися до політичного життя.

На вимогу СРСР Фінляндія відновила у правав комуністичну партію і навіть запросила її представників до Уряду.

Втрачені фінські землі після завершення війни
Втрачені фінські землі після завершення війни

Повоєнну політику Фінляндії визначали два її президенти – Паасіківі та Кекконен, які вибудовували довірливі відносини з СРСР. Оскільки радянські лідери довіряли цим президентам, фіни вирішили не переобирати керівників, а залишати цих на місці, у порушення звичних демократичних стандартів європейських країн. На двох вони правили 35 років.

Коли Сталіна спитали чому він не привів до влади у Фінляндії комуністичну партію, він відповів – навіщо мені комуністична партія, якщо у мене є Паасіківі.

Внаслідок такої політики Фінляндія змогла не тільки зберегти свою незалежність, але й розвинути сильну економіку.

У 1955 році Радянський союз вивів свою військово-морську базу та артилерію. СРСР також не блокував розширення торгівлі Фінляндії з країнами Європи та в подальшому членства Фінляндії в ЄЕС (попереднику ЄС).

Весь цей час фінський уряд утримувався від прямої критики Радянського Союзу. Так само вільна преса під дією самоцензури не дозволяла собі писати вільно про СРСР.

Фінляндія зрозуміла, що демократичні принципи і рівність держав – це добре на папері. Але в реальності геополітика вносить свої корективи і для забезпечення власної безпеки та незалежності треба йти на компроміси з сильним сусідом.

Я не знаю наскільки досвід Фінляндії застосовний до сучасної України. Мені здається ми набагато більші і сильніші і не повинні йти на настільки болючі компроміси.

У той же час треба вивчати досвід інших країн у відстоюванні своєї незалежносі від Росії та шукати власний шлях до незалежності та процвітання.

Роздуми спровоковані новою книжкою Джареда Даймонда.

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?

Тамара Гундорова: Українознавство, Архів і нація в часи війни

11 липня відбулася церемонія відкриття the Competence Network of Ukrainian Studies, Frankfurt (Oder) - KIU (Berlin) в університеті Віадріна. Публікуємо текстову версію виступу професорки Інституту літератури ім. Т.Шевченка та Прінстонського університету Тамари Гундорової про те, як нинішня війна з Росією руйнує не тільки життя багатьох українців, а й архіви, музеї та бібліотеки.

Петро Шуклінов: Це не спринт, це марафон

Згідно опитування Центру Разумкова значна частина українців підтримують початок переговорів з РФ (44%), але без виконання умов русскіх та Путіна (85%). Ми всі розуміємо, що рано чи пізно будуть перемовини. Можливо цього року, можливо через 10 років. Але прямо зараз перемовин не хоче Путін. Він продовжує вірити, що має шанс перемогти українців і вбити нас всіх. Як Гітлер в останні тижні перед смертю, він існує в межах своєї хворобливої уяви, де танкові колони наближаються до Берліну і перемагають НАТО.