IN MEMORIAM: у США помер голова Світової ліги українських політичних в’язнів Богдан Качор

22 лютого 2021 року у США на 97-му році життя відійшов у вічність Богдан Качор, – голова Світової ліги українських політичних в’язнів, останній бандерівець-в‘язень Аушвіцу (табірний номер 154754)

Народився світлої пам'яті Богдан Качор 14 листопада 1924 року у с. Лешнів Бродівського повіту (тепер – Золочівського району Львівської області) у сім'ї місцевих селян. Після закінчення народної школи навчався у Бродах, де здобув середню освіту.

В 1942–1943 рр., в часи німецької окупації, навчався у Бродівській торговельній школі, яку проте закінчити не вдалося через арешт. Був членом Юнацтва ОУН. Влітку 1943 р., під час перевезення націоналістичної літератури, заарештований гестапо.

На початку жовтня 1943 р. етапований до нацистського концентраційного табору Аушвіц (біля м. Освенцім на півдні Польщі), у січні 1945 року переведений до концтабору Маутгаузен, а в квітні – до табору Ебензе.

Впродовж 1945–1948 рр. перебував у таборах для переміщених осіб у Західній Німеччині. Поступає на навчання в Українську Високу Економічну Школу, де отримав звання інженера-економіста.

У 1948 р. переїхав в Аргентину. Одружився з Іванкою Вітошинською, з якою виховали двох дітей – Софію та Івана.

Він був одним із співзасновників Спілки української молоді в Аргентині, головою Центрального товариства "Просвіта" в Буенос-Айресі, активним членом Товариства української студіюючої молоді ім. М. Міхновського, співзасновником і скарбником Українського інформативно-видавничого інституту, який видавав журнал "Вільна Україна" та книжки іспанською мовою про визвольну боротьбу в Україні, організатором кооперативу "Фортуна".

У 1975 р. переїхав до США, де відразу включився у громадсько-політичне життя тутешньої української діаспори. Понад двадцять років очолював відділ Організації оборони чотирьох свобід України в Нью-Йорку, довший час був секретарем її Головної Управи.

Від часу побуту у США п. Богдан належав до Управи Фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку.

Богдан Качор відомий своєю добродійною та меценатською діяльність. Брав дієву участь у побудові пам'ятників Тарасу Шевченкові в Буенос-Айресі (Аргентина) та в Енкарнасіоні (Парагвай), воїнам ОУН–УПА на цвинтарі Святого Духа в Гемтонбурзі (США), Петрові Федуну – "Полтаві" у Бродах Львівської обл., Степанові Бандері у Бучачі Тернопільської обл., виданні книжок, зокрема, двох томів праць провідного ідеолога збройного підпілля ОУН П. Федуна – "Полтави" та багатьох інших проєктах.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.