У Корюківці згадують злочини угорських карателів

У Корюківці Чернігівської області відбулися жалобні заходи з нагоди 78-х роковин найбільшої за втратами мирного населення трагедії Другої світової війни.

Про це кореспондентові Укрінформу повідомив представник Українського інституту національної пам'яті в Чернігівській області Сергій Бутко.

 

"Традиційні заходи зі вшанування жертв Корюківської трагедії – мітинг-реквієм і поминальна літія – пройшли за участю керівників Чернігівської області й місцевої влади, а також Надзвичайного і Повноважного посла ФРН в Україні Анки Фельдгузен.

У своїй промові дипломат засудила нацистський злочин, від імені німецького народу попросила вибачення і сказала, що має намір підтримати німецько-український проєкт із дослідження таких злодіянь фашизму в Україні", - зазначив Бутко.

За його словами, Анка Фельдгузен на посаді ще заступника посла приїжджала сюди в 2013 році. Тепер же вона приїхала і для зміцнення зв'язків із Корюківською громадою. Дипломат відвідала фабрику технічних паперів "Слов'янські шпалери", школу №4, де вивчається німецька мова, оглянула місцевий музей, зокрема експозицію, присвячену Корюківській трагедії.

На скорботному мітингу окрім посадовців виступив свідок трагедії. До пам'ятника присутні поклали квіти й поставили запалені лампадки. Поминальна літія відбулася біля могил перепохованих останків жертв на території урочища "Гай".


Як відомо з історичних джерел, 1,2 та 9 березня 1943 року нацисти (військовослужбовці угорської 105-ї легкої дивізії зі складу Східної окупаційної групи військ та 399-ї польової жандармерії) убили всіх жителів Корюківки на Чернігівщині (близько 7 тис. осіб), а саме містечко спалили. Більшість убитих – діти, жінки та люди похилого віку. Каральну акцію гітлерівці провели у відповідь на знищення радянськими партизанами німецького гарнізону, що дислокувався в Корюківці.

У матеріалах Нюрнберзького процесу цю трагедію названо наймасовішим знищенням місцевого населення на окупованих територіях за весь період Другої світової війни.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.