В Україні 80% пам'яток потребують серйозної реставрації – Ткаченко

В Україні на 80% нерухомих пам'яток необхідно провести серйозні реставраційні роботи, а близько 30% перебувають в аварійному стані.

Про це написав міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко в колонці для Української правди.

 

Коментуючи ситуацію з архітектурними та історичними пам'ятками, міністр зауважив: "Більшість нерухомих пам'яток – 80% - потребують серйозних реставраційних робіт, а близько 30% перебувають в аварійному стані. Тим не менш, вже починаючи з березня 2021-го розпочалася активна робота над їх реставрацією".

Він зазначив, що вже повним ходом ідуть роботи в Олеськівському замку на Львівщині та Національному художньому музеї в Києві. Серед узгоджених об'єктів – і друга черга меморіалу Голодомору, який має бути відкритий до 24 серпня.

Ткаченко нагадав, що бюджет програми на 2021 рік становить 2 млрд грн, з них 1,7 млрд грн у спецфонді.

"Це не лише великий крок на шляху до розвитку і збереженню пам'яток, а і рух до розуміння громад та місцевої влади важливості нашої загальної спадщини. І я вдячний за всі ініціативи, що йдуть до нас як від територіальних громад, так і від представників місцевої влади", - написав міністр.

Він зауважив, що окрім реставрації у планах і ремонт, будівництво та протиаварійні роботи. Перевага надаватиметься пам'яткам, які: перебувають в аварійному стані; мають національне значення; включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; включені у туристичні маршрути.

Він додав, що заявки від громад приймаються протягом 30 днів з моменту публікації оголошення на сайті МКІП, і ще є можливість зробити подання.

"Об`єктивно оцінюючи ситуацію, процес реставрації у нашій країні затримався. Початок реставрації мав би стартувати багато років тому, щоб не доводити пам'ятки до аварійного стану. Наступним кроком має стати розвиток державно-приватного партнерства. Впевнений, маючи фінанси та покроковий план і запустивши процес – його не зупинити", - підсумував Ткаченко.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.