Похід на схід: дослідники презентували інтерактивну мапу з осередками ОУН у 1940-х роках

Від Сяну до Дону — організатори проєкту показали, як поширювалася мережа ОУН на сході та півдні України у роки Другої світової війни

озроблена база даних руйнує стереотипи про діяльність визвольного руху під проводом Організації українських націоналістів виключно на території Західної України. ОУН своєю головною метою проголошувала об'єднання всіх українських земель у складі єдиної держави. Інтерактивна мапа демонструє, як ця мета втілювалася на початку 1940-х років. 

 

Робота над проєктом тривала кілька років, ключові етапи вдалося здійснити за підтримки Українського культурного фонду. Організаторами проєкту виступили Центр досліджень визвольного руху, видання Texty.org.ua та Олександр Оксимець.

"Результат нашої трирічної роботи себе виправдав — тепер кожен може побачити, що визвольний рух — це явище не тільки західноукраїнське, а всеукраїнське, оскільки не було жодного регіону України, не охопленого мережею революційної ОУН", — говорить Ігор Бігун, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, співавтор "Інтерактивної мапи ОУН".

Щоб створити таку базу даних, дослідники опрацювали сотні архівні документів та джерел. До кожного обласного центру також створили коротку інформаційну довідку. Загалом над проєктом працювало понад двадцять фахівців, десять серед яких — історики. 

Інтерактивна мапа з оглядовою статтею опублікована на сайті Texty.org.ua.

"Однією з наших концептуальних засад є писати про український наратив та підтримувати антиколоніальний дискурс. ОУН боролася проти Російської імперії, і ми цю справу продовжуємо. Якби не було мережі цієї організації, навряд би існувала Україна", — коментує головний редактор Texty.org.ua Роман Кульчинський, пояснюючи, чому видання взялося за такий проєкт.

Автори проєкту зазначають, що робота далі триватиме: він буде доповнюватися по мірі підготовки та знаходження нової інформації. Дослідників запрошують подавати свої доповнення на скриньку: info@upa.in.ua.

Підготовка та реалізація проєкту стала можливою завдяки підтримці Український культурний фонд. Позиція УКФ може не збігатися з думками авторів проєкту.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.