Голова ОУП: Українсько-польська історія – як швейцарський сир

В українсько-польських відносинах треба зосереджуватися на позитивних сторінках з минулого і на них формувати міцні відносини між Києвом і Варшавою.

На цьому в інтерв'ю Укрінформу наголосив новий голова Об'єднання українців у Польщі (ОУП) Мирослав Скірка.

 

"Українсько-польська історія – як швейцарський сир: якщо хочемо будувати щось позитивне, то обиратимемо сир, негативне – дірки. Вибір залежить від нас. Нам потрібно зосередитися на позитивному в нашій історії, щоб між українцями й поляками не було війни пам'яті, війни стереотипів. Українці не можуть бути ворогами поляків, і навпаки", – заявив Скірка.

За його словами, зараз Україні та Польщі потрібно будувати те, що об'єднує обидва народи, де є спільні інтереси. Натомість оцінку історичним подіям мають давати історики.

Скірка підкреслив, що зараз обидвом сторонам потрібно віддати шану загиблим і вибачитися перед собою.

"На жаль, у Польщі зараз немає бажання закрити це болюче питання, а є бажання продовжувати розповідь про Волинську трагедію, яка останнім часом стала однією з головних, якщо говорити про період Другої світової війни", – констатував голова ОУП.

У цьому контексті цікавим він назвав польсько-німецький досвід примирення.

"Точкою відліку в ньому було усвідомлення, що є спільні інтереси, і треба шукати аргументи для їх реалізації. Так само і в польсько-українських відносинах: примирення в історичних питаннях може настати тоді, коли ми усвідомимо, що нас об'єднують спільні інтереси. Це по-перше.

А по-друге – польсько-українська історія не така, як нам розповідає третя сторона, а конкретно – росіяни та радикальні польські організації", – наголосив голова ОУП.

Він додав, що у польсько-німецькому діалозі важливим було те, що інституції та люди, які над ним працювали, відсікли радикалів з обох сторін. На його переконання, так само треба зробити та у відносинах між Києвом та Варшавою.


Читайте також: Зеленський переконаний, що між Україною і Польщею в майбутньому не буде історичних питань

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.