IN MEMORIAM: помер історик та реконструктор Віктор Бузало

12 травня 2021 року після важкої хвороби помер колишній довголітній співробітник Інституту історії України НАН України, фахівець з питань міжнаціональних відносин, геральдики, фалеристики, уніформології, вексилології, один із співавторів концепції системи державних нагород незалежної України Віктор Йосипович Бузало

Про це повідомив Інститут історії України НАН України.

 

У некролозі від голови ГО "Департамент воєнно-культурної антропології" Олекси Руденка сказано:

"Більшість людей, які його знали, одразу приймали як доконаний факт, що Віктор був напрочуд компетентним та дипломатичним професійним чиновником вищого класу, якого вони зустріли у всіх формах існування апарату Президета України 1992-2013 рр. – Адміністрації або Секретаріату Президента. Віктор Бузало був  таким собі нащадком блискучих канцеляристів Гетьманщини.

Адже саме завдяки його історичним знанням, тактовності, віртуозному знанню процедурних та протокольних особливостей державної служби, свого часу Україна отримала такий важливий параметр та атрибут незалежності як нагородна система.

Ще 1992 р. Віктор Бузало став одним із співавторів концепції нагород незалежної України. Особливо на його плечі впав тягар підготовки величезного обсягу складної документації, листування та зв'язування у єдиний комплекс різноспрямованих державотворчих ініціатив різних гілок влади.

За його безпосередньої участі з'явилися спочатку Відзнаки Президента України, а згодом і державні нагороди України".

"Віктор  Бузало разом із рухом військово-історичної реконструкції до останнього дня прокрокував шляхами десятків військово-історичних фестивалів, заходів, бівуаків, примірявши на себе однострої кількох армій; стояв  біля витоків військово-історичних груп "Київський гренадерський полк", "Чернігівський гренадерський полк", "; 2-й полк Легіону Вісли"; брав участь у формуванні Департаменту воєнно-культурної антропології Товариства археології та антропології при КНУ ім. Тараса Шевченка (1997), а згодом став дієвим учасником ГО "Департамент воєнно-культурної антропології"; разом із сином Михайлом приєднався до військово-історичних груп "Київський реєстровий козацький полк" та "13 полк легкої піхоти""

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.