У харківській квартирі Шевельова відкрили літературну резиденцію

У Харкові, у квартирі №46 будинку №22 на вул. Римарській, де жив видатний мовознавець Юрій Шевельов, відкрилася літературна резиденція, першим резидентом якої став поет і прозаїк Юрій Андрухович

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Для мене це величезна честь. Я щасливий, що отримав запрошення стати першим резидентом у цьому без перебільшення знаковому місці", - сказав Андрухович.

Відучора впродовж наступних 10 днів він мешкатиме та працюватиме у квартирі, яка колись належала родині Шевельова. Письменник розповів, що особисто спілкувався з Шевельовим – під час його перебування в Україні та згодом у Нью-Йорку.

Квартира стала другою частиною проєкту "Харківська резиденція "Слово", який реалізується Харківським літературним музеєм за участю письменника Сергій Жадана, видавця Олександра Савчука та родини Набок, які виступили меценатами. Спершу була викуплена та передана в оперативне управління квартира публіциста Петра Лісового в письменницькому будинку "Слово", а тепер у постійному користуванні резиденції буде відреставрована квартира Шевельова.

Як розповіла заступник директора Харківського літературного музею, керівник проєкту "Резиденція "Слово" Тетяна Пилипчук, у квартирі поки що відремонтований простір для проживання власне резидента, в інших кімнатах роботи ще проводитимуться. При цьому будуть максимально збережені автентичні елементи квартири (двері, вікна, ручки, різні деталі, плитка, старі шпалери), також залишатимуться ділянки, які показуватимуть "нашарування" історії помешкання.

Андрухович розповів, що працюватиме в Харкові з матеріалами, які стосуються українського радіо 1930-х років ХХ століття, тож більшість часу проведе в бібліотеці.

"Є конкретна робота: спробую почути деякі голоси з минулого. Тобто з тих часів, коли Харків був столицею українського радіо", – зазначив письменник.

У літмузеї повідомили, що у 2021 році Резиденція прийме у квартирі Шевельова берлінського музиканта Юрія Гуржи та британського режисера Джонатана Бен-Шауля. Гуржи спільно з Сергієм Жаданом працюватиме над музичним альбомом на тексти футуристів XX століття, Джонатан Бен Шауль зосередиться на біографії та творчості Миколи Хвильового, контексті українських 1920-их для майбутньої вистави. Також у квартирі проходитимуть різноманітні культурні заходи, а згодом буде можливий і "літературний туризм".

Одна з кімнат стане меморіальною, експонати для неї вже збирають.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.