Дискутував з чекістами про вірші: у мережі опублікували документи зі справи Миколи Зерова

Дослідники оприлюднили електронні копії документів з архівно-кримінальної справи Миколи Зерова, якого розстріляли у 1937 році за сфабрикованим звинуваченням.

Колекцію з понад 70-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху. 

 

До збірки увійшли: 

  • анкета арештованого поета; 
  • ордер, постанова та протокол обшуку у помешканні Миколи Зерова;
  • протоколи допитів, очної ставки та свідчення літературознавця;
  • заява Миколи Зерова в органи НКВД про свою роль в "націоналістичному 

контрреволюційному русі на Україні";

  • обліково-статистична картка на Миколу Зерова – в'язня Соловецької тюрми; 
  • акт виконання вироку (розстрілу) тройки УНКВД щодо поета;
  • довідка видана Софії Зеровій про перебування в місцях позбавлення волі її чоловіка;
  • довідка про перегляд справи та реабілітацію митця, тощо.
 
Обкладинка архівно-слідчої справи НКВД УССР на Зерова Миколу
Джерело: архів СБУ

У квітні 1935 року радянські спецслужби заарештували Миколу Зерова: його підозрювали  в "українському буржуазному націоналізмі" та "контрреволюційній діяльності". 

Радянське слідство використовувало мистецтво як речовий доказ у справах митців. Так, на одному з перших допитів Миколу Зерова змусили звітувати про вірші, які він читав у квартирі Максима Рильського. Зокрема, поету згадали прочитану у помешканні Рильського поезію Пантелеймона Куліша "До Кобзи". 

"Літературознавці" з НКВД намагалися тлумачити її, як таку, що оспівує політичних борців минулого. Прикметно, що у заяві, яка мала внести пояснення до протоколу допиту, Микола Зеров вступив у полеміку з чекістами: ідея вірша геть інша — письменник писав про потужність та силу слова.

Митець не визнавав свою провину протягом двох місяців після арешту. Однак вже у червні 1935 року Микола Зеров "зізнається" слідству: його контрреволюційна націоналістична робота полягала у "пропаганді неокласицизма, тобто вишуканої буржуазної літератури, що суперечить революційній дійсності". Наступні допити Зерова приносили все більше фактів, які хотіло почути слідство. 

 
Обліково-статистична  картка на Миколу Зерова - в'язня Соловецької тюрми
ДЖЕРЕЛО: АРХІВ СБУ
 
Обліково-статистична  картка на Миколу Зерова - в'язня Соловецької тюрми
ДЖЕРЕЛО: АРХІВ СБУ

Навіть із переведенням до Соловецької тюрми звинувачення проти митця не припиняються: у довідці, що була долучена до справи Зерова, керівництво в'язниці прозвітує — поет дискредитує вождів партії у розмовах з українськими в'язнями.

У 1937 році Особлива тройка по Ленінградській області вирішила розстріляти поета. У листопаді 1937 року Миколу Зерова стратили в урочищі Сандармох разом з іншими українськими діячами.

 
Акт виконання вироку тройки УНКВД по Ленінградській області, 1937 р.
джерело: архів СБУ

Через 21 рік КҐБ видасть дружині розстріляного літератора фальшиву довідку, де буде зазначено, що її чоловік перебував у місцях позбавлення волі до 1941 року. Софії Зеровій повідомили, що Микола Зеров помер від паралічу серцево-судинної системи.


Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.


Довідка: Микола Зеров — український поет, літературознавець, перекладач, лідер  літературної групи "неокласиків", викладач історико-філологічного факультету Київського університету (1923-1935). У 1935 році НКВД звинуватив літератора в українському буржуазному націоналізмі та контрреволюційній діяльності. У 1937 році Миколу Зерова розстріляли. 


Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.


Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.