Заступниця директора Мистецького арсеналу очолить музей Ханенків

У керівництві Мистецького арсеналу відбулися зміни, заступниця директора Юлія Ваганова очолить музей Ханенків.

Про це Укрінформу повідомили у пресслужбі Мистецького арсеналу.

 

"Анна Погрібна стане заступницею генеральної директорки Мистецького арсеналу. Натомість Юлія Ваганова, що обіймала посаду заступниці директорки з музейної і виставкової роботи, залишає Арсенал, щоб очолити Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Анна Погрібна очолить напрямок цифрової трансформації та освітньої роботи, книжкову та літературну програми", - ідеться в повідомленні.

Також зазначається, що найближчим часом до команди Арсеналу має прийти відомий артменеджер, який на посаді заступника директора опікуватиметься питаннями експонування та колекціонування сучасного мистецтва.

"Ці призначення — перший крок на спланованому Мистецьким арсеналом шляху розвитку інституції: концептуальна рамка Музею сучасного мистецтва, цифровізація та реставрація. Окрім цього, я рада, що люди зростають всередині Арсеналу. Я щиро вважаю, що Музею Ханенків неймовірно пощастило з новою керівничкою.

Юлія Ваганова, з якою ми працювали в Арсеналі пліч-о-пліч п'ять років, є непересічною артменеджеркою. Також я радію, що Анна Погрібна має можливість розвиватися у своїй інституції. Ми звикли жартома називати Анну "менеджеркою особливо складних проєктів", і це непогано описує рівень її компетенцій — дуже і дуже високий.

Сподіваюсь, мою радість розділяє й орган управління Мистецького арсеналу – Державне управління справами. І не забариться з погодженням цих призначень", - сказала директор Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта.

У пресслужбі додали, що Погрібна працює в Мистецькому арсеналі понад 4 роки. Відповідала за управління творчими проєктами, зокрема була проєктним менеджером виставок: "Кожны дзень" (2021); "Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації" (2019); "Дивовижні історії Криму" (2019); "Курбас: Нові світи" (2018); "Швидкорозчинний час" (2018); "Фестиваль молодих українських художників" (2017).

Також впроваджувала менторську програму для менеджерів виставкових проєктів інституції, реалізувала проєкт професійних стажувань в Мистецькому арсеналі (2018), упорядкувала низку видань до виставок.

У 2012-2017 роках працювала в CSM/Фундації Центр Сучасного Мистецтва, де розробляла й втілювала проєкти, що стосуються учасницьких мистецьких практик, мистецтва в публічному просторі, культурної журналістики, культури пам'яті. Закінчила Національний університет "Києво-Могилянська академія" (культурологія).

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.