Переклад книги В’ятровича про польсько-українську війну 1940-х отримав відзнаку у Канаді

Історик Володимир В’ятрович та перекладачка Ксенія Мариняк отримали нагороду від канадського Літературного фонду імені Пітерсона за переклад книги “The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947”. В Україні видання відоме як «‎Друга польсько-українська війна 1942 — 1947»

Урочиста церемонія відбулася у Торонто (Канада), інформація про переможців цьогорічної перекладацької відзнаки зазначена на офіційній сторінці Літературного фонду імені Пітерсона. 

 

Володимир В'ятрович та Ксенія Мариняк отримали нагороду "На знак визнання того, що ця книга просуває нові дослідження та аналіз з української точки зору історично чутливого періоду в українсько-польських відносинах, які, безсумнівно, допоможуть згенерувати майбутні академічні дискусії на цю тему". 

У виступі на церемонії нагородження, автор підкреслив ключову роль перекладів іншими мовами книг з історії України. "Зараз найвища пора робити так, щоб історію україни знали не лише українці, а знав світ. І це потрібно не тільки для того, аби світ був повніший, аби одна із важливих частин світової історії — історія України — була відома всім. Це потрібно для розуміння сьогодення.

Щоб світ розумів, що сьогодні відбувається в Україні і довкола України, щоб світ усвідомив, що українці сьогодні захищають не тільки свою країну, а захищають світ — світ свободи —  і в цьому потребують допомоги та об'єднання зусиль. Я переконаний, що розповідаючи свою історію ми робимо Україну міцнішою і закладаємо основи для нашої підтримки вільними країнами. Дякую Фонду Стенлі Пітерсона, який допомагає світові зрозумвіти українську історію", — підкреслив історик та український парламентар Володимир В'ятрович.

Окрім "The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947" Літературний фонд імені Пітерсона  відзначив такі видання: "History of Ukraine-Rus' Volume 2" ("Історія України-Руси Том 2") автор — Михайло Грушевський, перекладачі — Іан Пресс і Таня Плавущак-Стех. Видання отримало ґран-прі; "Ukraine's Nuclear Disarmament: A History" ("‎Історія ядерного роззброєння України") автор — Юрій Костенко, перекладачі — Світлана Красинська, Лідія Воланська, Олена Дженнінгс; "Survival as Victory: Ukrainian Women in the Gulag" ("‎Жінки ГУЛАГу: жити — значить перемогти") авторка — Оксана Кісь, перекладач — Лідія Воланська; "Ukraine's Maidan, Russia's War" ("‎Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності") автор — Михайло Винницький, перекладач — Роман Клочко; "Blood Formula" ("‎Формула крові"), автор — Ілля Тітко, перекладач — Джеффри Стефанюк.

В'ятрович працював над книгою під час роботи в Українському науковому інституті Гарвардського університету в 2010—11 роках, а у 2011 році її опублікувало видавництво Києво-Могилянської академії. Спираючись на унікальні джерела радянських, німецьких, польських та архівів ОУН, Володимир В'ятрович розповів про донедавна малодосліджені історичні події збройного конфлікту між поляками та українцями, що вибухнув у 1942 році на Холмщині, перекинувся на Волинь і Галичину, і тривав до 1947 року. Автор приділив чимало уваги впливу політичних процесів на причини і перебіг воєнних дій, спробам налагодження співпраці між представниками двох сторін під час та після Другої світової війни, а також — ролі й місцю цієї війни в пам'яті обох народів. 

Англійськомовна версія книги вийшла під назвою "The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947" ("Гордіїв вузол. Друга польсько-українська війна 1942—1947") у канадському видавництві "Horner Press" наприкінці 2020 року. Польський переклад книги "Druga wojna polsko-ukraińska 1942-1947" вийшов 2013 року, видавець Management Academy Group. 

"Те, що я називаю "Друга українсько-польська війна", — говорить В'ятрович, — це останній акорд у протистоянні між українцями і поляками, після вичерпання якого були усталені сучасні кордони. Чому війна? Ніхто зі сторін, що були суб'єктами конфлікту, не оголошував війни. Але в історії, у тому числі XX століття, є десятки "неоголошених" воєн. Тим не менше, вони були війнами. Головними суб'єктами цієї війни були збройні сили обох сторін — УПА і АК. Вони мали свої політичні організації, проводили навіть фронтові бої, врешті, визнавали одне одного воюючими сторонами на переговорах 1942—1945 років".

Повідомляється, що англійськомовне видання книги буде доступним для придбання на платформі Amazon.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.