Лекція історика Россолінського-Лібе в Києві не була ані провокацією, ані засобом розколу України, ані ознакою зверхності німців над українцями. А партія "Свобода" справді вплинула на обмеження академічної свободи.
Образ нації як чисто етнічної спільноти, сполученої зв’язками крові, образ, так характерний для пізнішого інтеґрального націоналізму, був чужий Грушевському. Якщо поляк ставав українцем – це добре, якщо українець ставав поляком – погано.
"...В цей час і з'являється привітання "Слава Україні - Героям слава!", скопійоване з гітлерівських аналогів. При вітанні треба витягувати руку трохи вище голови, ось так. Червоно-чорний прапор - аналог нацистської "Крові і Ґрунту". З'являється твердження про "українську расу"..."
Органiзацiя лекцiй із вказуванням українцям, хто з них є фашистом, а хто - нi, видається актом нiмецького високомiрства, неповаги до України та пiдiгрування Кремлю. Це не перший випадок, коли пана Россолiнського-Лiбе супроводжують скандали. Але в цій ситуації винуваті й українські історики, які уникають теми злочинів ОУН.
Ґжеґож Россолінський-Лібе не захистив навіть дисертації - зате здобув відомість кількома статтями, що є радше скандальними, ніж науковими. Ажіотаж довкола його виступів був очікуваний, може, й запланований. Цьому посприяла "вдала" назва лекції про Бандеру як фашиста, завдяки якій автор, ще не почавши виклад своїх аргументів, yже дійшов висновків.
В київському видавництві "Ніка-Центр" вийшла книга одного з найцікавіших сучасних теоретиків історіографії Еви Доманської "Історія та сучасна гуманітаристика: дослідження з теорії знання про минуле".