На Харківщині створюють парк археологічних культур. Учасники археологічної експедиції, що працює у селищі Войтенки Валківського району, пропонують туристам відчути себе "справжніми готами".
У ті часи такі випадки ретельно замовчувалися, до нас доходили лише невиразні чутки. Але, здається, ми і тепер не все знаємо про спроби демонстрації українського національного прапора в хрущовсько-брежнєвські часи.
Щоб вижити, бабуся їздила на Західну Україну - обмінювала речі загиблого чоловіка на крупи. За все життя вона не знала українською ані слова (крім "цибуля", чомусь говорила саме так). І нічого - ніхто її на Заході не ображав, як декого ще й доcі лякають.
Губернатор Харківщини Михайло Добкін передав Шевченківському національному заповіднику у Каневі унікальну колекцію дореволюційних, довоєнних та радянського періоду видань "Кобзаря" із 115 книг.
Монумент на честь проголошення радянської влади в Україні, який розташований у центральній частині Харкова на площі Конституції, буде реконструйований та перенесений у віддалений промисловий район міста.
У Харкові на вцілілій адміністративній будівлі колишньої в'язниці урочисто відкрито меморіальну дошку патріарху Української греко-католицької церкви Йосипу Сліпому.
Ідеї вичленення Донкривбасу зі складу України не знайшли відгуку в народних низах - принаймні документів щодо цього не залишилося. Це означає, що регіоналістські уподобання були притаманні вузькому прошарку не лише жителів України, а й навіть більшовиків.
Харківська міська топонімічна комісія відмовилася перейменовувати об'єкти, названі на честь революціонера, військового діяча часів громадянської війни Григорія Котовського та голови Президії Верховної Ради СРСР, слухняного поплічника Сталіна Михайла Калініна.
Міська топонімічна комісія Харкова вирішила повернути на будівлю ДАІ Ленінського району меморіальну дошку на честь патріарха Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого. У радянські роки в цій будівлі знаходилася пересильна тюрма, де кілька місяців просидів майбутній предстоятель УГКЦ.
Янголята з ясними очима та молоді панни з пухнастиками були улюбленими моделями великого Іваницького. Він був одним з найкращих. Імператори жалували його маєтностями та діамантами. Чи було то таким страшним злочином, щоб розстріляти?
"У травні 1940-го року у внутрішню тюрму НКВД почали прибувати великі групи польських військовослужбовців. У тюрмі вони знаходилися небагато часу: день-два, а інколи і декілька годин, після чого їх відправляли у підвал НКВД і розстрілювали".
"Вони є заклятими ворогами радянської влади... Військовополонені офіцери і поліцейські, перебуваючи у таборах, намагаються продовжувати контрреволюційну роботу, провадять антирадянську агітацію. Кожний з них тільки і чекає на звільнення, щоб мати можливість долучитися до боротьби проти радянської влади". Як НКВД вирішувало, кого треба розстріляти в українській Катині
Кілька ночей тому зі стіни Ленінського відділку міліції міста Харкова кудись поділася меморіальна дошка. "Тут, у колишній пересильній тюрмі, 1961 року був ув’язнений патріарх УГКЦ Блаженніший Йосиф Сліпий", - сповіщала вона.
Вітте заборонив імператорському поїзду рухатися Південно-Західними залізницями із надмірною швидкістю. Посьєт з обуренням переповів Вітте претензію імператора: “На вашій дорозі не можна їхати швидко просто тому, що ваша дорога – жидівська!"