Спецпроект

Імена більшовицьких героїв і далі прикрашатимуть вулиці "першої столиці"

Харківська міська топонімічна комісія відмовилася перейменовувати об'єкти, названі на честь революціонера, військового діяча часів громадянської війни Григорія Котовського та голови Президії Верховної Ради СРСР, слухняного поплічника Сталіна Михайла Калініна.

З проханням перейменувати вулиці, названі на честь Михайла Калініна, Семена Будьонного, Климента Ворошилова та Григорія Котовського до глав більш ніж 30 українських міст звернулися народні депутати від БЮТ Юрій Гнаткевич і Михайло Косів.

Зокрема, необхідність перейменувати вулиці Котовського нардепи аргументували тим, що революціонер після поразки Волинської групи армії УНР віддав наказ розстріляти 360 українських військовополонених у містечку Базар на Житомирщині.

У Харкові зараз є вулиця і провулок Котовського і вулиця Калініна. Вулиці на честь Семена Будьонного і Климента Ворошилова з карти міста зникли ще в 1958 році, заявив відповідальний секретар топонімічної комісії Олексій Хорошковатий.

"Тут нікому нав'язувати не треба, час розставить все на свої місця", - заявив голова комісії, мер Харкова Геннадій Кернес, - повідомляє сайт медіа-групи "Об'єктив".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".