Сенат (верхня палата парламенту) Польщі ухвалив заяву з приводу 70-річчя Волинської трагедії, в якій події 1943-го року названі "етнічною чисткою з ознаками геноциду".
"Я особисто в 2003 р. підписав заяву 40-ка українських інтелектуалів з вибаченням, скерованим до польської сторони. Минуло 10 років, і сьогодні я задумуюся, чи взагалі ці перепросини були зауважені людьми, які знову і знову розкручують антиукраїнську істерію?"
Якщо ми почнемо рахувати жертви, які поніс польський народ від української зброї і жертви, які поніс український народ від польської зброї – ми збожеволіємо. Я визнаю, злочин був на Волині, тяжкий злочин. Але...
"Геноцид - політичне питання. Іде вибірковість: ми – жертви геноциду, інші - ні. Але тут немає невинних груп... УПА мала блискучі сторінки своєї історії. І не всі солдати УПА відповідальні за злочин. І не тільки поляки є жертвами".
Британський історик, автор книг "Європа. Історія" та "Боже ігрище: історія Польщі", професор Норман Дейвіс вважає недоречним запровадження терміну "геноцид" щодо вбивств поляків під час подій на Волині у 1943-му. Він також закликав пам’ятати про жертви з української сторони.
Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.
Обравши такий шлях, польська сторона мусила б погодитися - наступним кроком має стати визнання актами геноциду і випадків масового винищення українців. Ідеться про події в українських селах, де місцевих українців повбивали поляки.
У цій війні як вояки УПА, так і вояки АК чинили воєнні злочини, які, безперечно, мають бути засуджені. Проте жодну з цих армій не можна вважати злочинною формацією, як би не хотіли це тавро причепити їм певні політичні сили. І про все це треба говорити.
У Києві та Львові відбудуться презентації українського перекладу однієї з найвідоміших книжок, що присвячена польсько-українському конфлікту 1940-х років
В неділю, 14 липня 2013 року, у всіх храмах Української греко-католицької церкви відбудеться поминальне богослужіння за упокій душ всіх поляків і українців, невинно убієнних під час польсько-українського конфлікту 1940-х років.
Одна частина населення обох народів хотіла б бачити якийсь остаточний розв'язок, інша, натомість, бажає використати спомин про минуле, щоб загострити можливі непорозуміння та ненависть. Виникає запитання: навіщо це все? Чи може бути якась користь із цього "ювілейного" напруження?
Відомі релігійні та суспільні діячі, учасники Громадського комітету "Примирення між народами" занепокоєні нагнітанням ситуації напередодні 70-х роковин волинських подій.