Спецпроект

Відкритий лист Патріарху Святославу

Після згаданої резолюції Сенату Республіки Польща українсько-польські взаємини ввійшли у фазу особливого напруження, що з огляду на національні інтереси і європейське майбутнє двох країни є ненормальним.

Предстоятелю Української Греко-Католицької Церкви Патріарху Святославу (Шевчуку)

Ваша святосте!

Як Вам відомо, Сенат Республіки Польща нещодавно ухвалив заяву з приводу 70-річчя Волинської трагедії, в якій події 1943-го року названі "етнічною чисткою з ознаками геноциду". Таким чином, український народ звинувачено у здійсненні важкого злочину, до якого насправді він не причетний.

На жаль, польські політичні й державні діячі, фактично, проігнорували відповідні звернення української сторони, в тому числі Церкви, яка застерігала, що подібний крок лише роз'ятрить давні рани, не сприятиме українсько-польському примиренню, і лише підіграє тим силам, які не зацікавленні в існуванні двох сильних європейських держав – України та Польщі.

Переконаний, що негативні наслідки рішення польського Сейму ми дуже скоро відчуємо. Адже історична і національна несправедливість, яка у даному випадку була виявлена щодо України – добрий ґрунт для різноманітних спекуляцій і подальшого нагнітання напруженості між українцями й поляками.

Відомо також, хто з цього скористає. Це будуть інші держави: передусім Росія, яка докладає чималих зусиль, щоб закрити перед Україною двері до Європейського Союзу, втягнути її в "рускій мір", а отже позбавити нас європейської і демократичної перспективи.

Дорогий владико, з 26 по 29 червня Ви перебуватимете з візитом у Польщі, де плануєте підписати спільну декларацію Католицької Церкви в Польщі, Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) та Римо-Католицької Церкви в Україні у зв'язку з 70-річницею Волинської трагедії.

Очевидно, що підписання такої спільної декларації може стати позитивним кроком для нормалізації добросусідських стосунків між Україною і Польщею. Адже високий авторитет Церкви є безсумнівним як в Україні, так і Польщі.

Однак, не можна більше допускати помилок, що їх припустилися, зокрема, польські політики, які наполягли на неприйнятних для України формулюваннях, звинувативши українців у "злочині", "етнічних чистках", "геноциді".

Водночас, на моє переконання, треба взяти до уваги позитивний досвід у врегулюванні українсько-польського конфлікту, який мав місце на Волині під час Другої світової війни. А саме консенсус, що вже був досягнутий між українською і польською Церквами, про що йдеться у заяві громадського комітету "Примирення між народами":

"Як добрий задаток, маємо на сьогодні приклади такого взаємного прощення, здійснені ієрархами наших Церков у 1946, 1987 та 2005 роках.

У 2003 році пролунали спільні заяви українських та польських інтелектуалів, а також офіційних представників обох держав – спочатку найвищих законодавчих органів, Верховної Ради України та Сейму Республіки Польща, а відтак – президентів України та Польщі. Тож на сьогодні маємо надзвичайно важливі для обох народів довершені акти взаємного прощення".

Зрештою, УГКЦ, яку Ви маєте честь сьогодні очолювати, також має великий і позитивний досвід полагодження українсько-польського конфлікту в інтересах двох народів.

Ще у 1945 році на Колегії святого Йосафата в Римі примас Польщі кардинал Ґльонд та український єпископ Іван Бучко започаткували діалог, який згодом дав можливість літургійного затвердження Акту взаємного прощення й поєднання, яке відбулося 19 червня 2005 року у Варшаві та 26 червня 2005 року у Львові.

Крім того, не можна ставити під сумнів засадничі принципи, на яких базується українська історична пам'ять, а відтак національна справедливість. Українські військові з'єднання ОУН і УПА вели збройну боротьбу проти усіх окупантів з єдиною метою – відновлення Української держави. Це була справедлива боротьба на своїй землі.

Після згаданої резолюції Сенату Республіки Польща українсько-польські взаємини ввійшли у фазу особливого напруження, що з огляду на національні інтереси і європейське майбутнє двох країни є ненормальним.

Сподіваюся, дорогий владико, що УГКЦ у Вашій особі зробить все можливе, щоб взаємини між двома великими народами – українським і польським – були по-справжньому дружніми, партнерськими. А всі, хто загинув на Волині в 1943 Іроці, були гідно пошановані.

З повагою,

Богдан Червак, голова ОУН, парафіянин Церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

Дивіться також:

Річниця подій на Волині збурює націоналістів в обох країнах

Історик Богдан Гудь: "Суперечки про геноцид на Волині вигідні Росії"

До поляків. Звернення екс-посла України в Польщі Дмитра Павличка

Історик Норман Дейвіс: "Іде вибірковість: поляки - жертви геноциду, а інші - ні"

Депутат Сейму Мирон Сич: "Зараз не 1943-ій, ми заслужили примирення"

Хронологія політизації історичних подій на Волині

Юрій Юзич: "Свідомо залишився, щоб боротися й загинути"

Ім’я генерала УПА тепер носитиме 31 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Генерала Ступницького, який боровся із московськими окупантами в Армії УНР і з весни 1943 знову на Волині, який загинув у лавах УПА. Який попри те, що більше двох десятиліть прожив під польською владою — не прийняв чужого громадянства. Мав можливість виїхати за кордон, але свідомо залишився в УПА, щоб боротись і — якщо потрібно — загинути.

Микола Тимошик: 100 літ колишній каторжанці ГУЛАГу лондонці Іванці Мащак

Сто літ тому 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Сокальщині народилася Іванка Мащак (Пшепюрська). Колишня зв'язкова ОУН-УПА, багатолітня каторжанка сталінських таборів ГУЛАУ на Колимі.

Соломія Бобровська : Історію не можна переписати, її необхідно чесно осмислювати

Сьогодні поляки на національному рівні вшановують жертв Волинської трагедії - складної сторінки нашої спільної історії, яка продовжує розділяти Київ та Варшаву.

: Заява МЗС України щодо трагічних сторінок в історії українсько-польських відносин

Напередодні дня, коли Республіка Польща вшановує пам'ять жертв Волинської трагедії, Україна розділяє біль і скорботу польського народу. Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам'ять усіх загиблих незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання.