Спецпроект

В УСІХ ПРОЕКТАХ ПОЛЬСЬКИХ УХВАЛ ЩОДО ВОЛИНІ Є СЛОВО "ГЕНОЦИД"

Польський парламент завершує розгляд проектів резолюцій до 70-річчя Волинської трагедії. В усіх є слово "геноцид" або "з ознаками геноциду".

Про це повідомляє "Жеч Посполіта".

Сенат (верхня палата парламенту Польщі) підготував проект резолюції, в якій "схиляє голови перед усіма поляками, які впали жертвами масових убивств на Волині та інших теренах". Сенатори переконані, що пам'ять про ці жертви "має надовго стати частиною польської історичної пам'яті".

Не повідомляється, чи схиляють сенатори голови перед загиблими українцями.

У фінальному тексті резолюції йдеться, що злочин на Волині "мав характер етнічної чистки, яка повністю відповідає ознакам геноциду". Це формулювання пов'язане з науковими публікаціями історика Інституту політичних досліджень Польської академії наук професора Ґжеґожа Мотики, зазначили в юридичному бюро Сенату.

Таке формулювання рівнозначне визначенню Волинської трагедії як геноциду, на відміну від більш м'якого формулювання "етнічної чистки з ознаками геноциду", підкреслили сенатські правники.

Секретар польського Інституту національної пам'яті Кшиштоф Персак нагадав, що досі немає жодного судового вироку, який би "визнав убивство понад 100 тисяч поляків геноцидом".

"Масові вбивства і знищення всіх слідів польської культури тривали 1943 року до 1945 року, і вони забрали життя близько 100 тисяч поляків: чоловіків, жінок, дітей і старших", – ідеться у пропонованій резолюції.

У тексті проекту зазначається, що "поляки прагнуть порозуміння і дружби з українцями, однак справжнє примирення можливе тільки на правдивому і спільному засудженні злочину"

Вшануванням жертв Волинської трагедії займається також Сейм. Сьогодні парламентська комісія розгляне шість проектів резолюцій від різних партій. В усіх, за винятком проекту урядової "Громадянської платформи", використовується термін "геноцид". 

Проекти кожної з партій, окрім "Права і справедливості" (праві консерватори), наголошують на вдячності тим українцям, які під час трагічних подій на Волині рятували поляків.

Як відомо, у квітні 2013 року в Сеймі Польщі було зареєстровано проект резолюції про визнання ОУН, УПА й дивізію "Галичи"злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр".

Пізніше Львівська облрада прийняла звернення щодо українсько-польських відносин в 30-40-х роках ХХ століття та 70-річчя Волинських подій, в якому засудила проект резолюції польського сейму.

У березні 2013 року своє звернення оприлюднила Українська греко-католицька церква, яка засудила масові убивства на Волині і закликала до примирення польського та українського народів. У квітні з закликами до взаємного прощення виступили римо-католики Волині.

Перед тим голова Римо-католицької церкви в Україні Мечислав Мокшицький повідомив, що виробити спільної позиції з УГКЦ не вдалося через те, що "запропонована греко-католиками формула "пробачаємо і просимо пробачення" є нонсенсом", а вибачатися треба тільки українцям.

На початку квітня 2013 року у Києві створено громадський комітет "Примирення між народами". Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни і важливості добросусідських відносин сьогодні.

У березні 2013 року голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам.

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього досі не відбулося.

Дивіться також:

Радикальні заяви про Волинь шкодять примиренню - євродепутат

Українець-депутат Сейму: "Сьогодні не 1943-ій, ми заслужили на примирення"

Інші матеріали на тему "Волинська трагедія"

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…