Спецпроект

В УСІХ ПРОЕКТАХ ПОЛЬСЬКИХ УХВАЛ ЩОДО ВОЛИНІ Є СЛОВО "ГЕНОЦИД"

Польський парламент завершує розгляд проектів резолюцій до 70-річчя Волинської трагедії. В усіх є слово "геноцид" або "з ознаками геноциду".

Про це повідомляє "Жеч Посполіта".

Сенат (верхня палата парламенту Польщі) підготував проект резолюції, в якій "схиляє голови перед усіма поляками, які впали жертвами масових убивств на Волині та інших теренах". Сенатори переконані, що пам'ять про ці жертви "має надовго стати частиною польської історичної пам'яті".

Не повідомляється, чи схиляють сенатори голови перед загиблими українцями.

У фінальному тексті резолюції йдеться, що злочин на Волині "мав характер етнічної чистки, яка повністю відповідає ознакам геноциду". Це формулювання пов'язане з науковими публікаціями історика Інституту політичних досліджень Польської академії наук професора Ґжеґожа Мотики, зазначили в юридичному бюро Сенату.

Таке формулювання рівнозначне визначенню Волинської трагедії як геноциду, на відміну від більш м'якого формулювання "етнічної чистки з ознаками геноциду", підкреслили сенатські правники.

Секретар польського Інституту національної пам'яті Кшиштоф Персак нагадав, що досі немає жодного судового вироку, який би "визнав убивство понад 100 тисяч поляків геноцидом".

"Масові вбивства і знищення всіх слідів польської культури тривали 1943 року до 1945 року, і вони забрали життя близько 100 тисяч поляків: чоловіків, жінок, дітей і старших", – ідеться у пропонованій резолюції.

У тексті проекту зазначається, що "поляки прагнуть порозуміння і дружби з українцями, однак справжнє примирення можливе тільки на правдивому і спільному засудженні злочину"

Вшануванням жертв Волинської трагедії займається також Сейм. Сьогодні парламентська комісія розгляне шість проектів резолюцій від різних партій. В усіх, за винятком проекту урядової "Громадянської платформи", використовується термін "геноцид". 

Проекти кожної з партій, окрім "Права і справедливості" (праві консерватори), наголошують на вдячності тим українцям, які під час трагічних подій на Волині рятували поляків.

Як відомо, у квітні 2013 року в Сеймі Польщі було зареєстровано проект резолюції про визнання ОУН, УПА й дивізію "Галичи"злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр".

Пізніше Львівська облрада прийняла звернення щодо українсько-польських відносин в 30-40-х роках ХХ століття та 70-річчя Волинських подій, в якому засудила проект резолюції польського сейму.

У березні 2013 року своє звернення оприлюднила Українська греко-католицька церква, яка засудила масові убивства на Волині і закликала до примирення польського та українського народів. У квітні з закликами до взаємного прощення виступили римо-католики Волині.

Перед тим голова Римо-католицької церкви в Україні Мечислав Мокшицький повідомив, що виробити спільної позиції з УГКЦ не вдалося через те, що "запропонована греко-католиками формула "пробачаємо і просимо пробачення" є нонсенсом", а вибачатися треба тільки українцям.

На початку квітня 2013 року у Києві створено громадський комітет "Примирення між народами". Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни і важливості добросусідських відносин сьогодні.

У березні 2013 року голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам.

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього досі не відбулося.

Дивіться також:

Радикальні заяви про Волинь шкодять примиренню - євродепутат

Українець-депутат Сейму: "Сьогодні не 1943-ій, ми заслужили на примирення"

Інші матеріали на тему "Волинська трагедія"

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.