Нові архівні знахідки у польських архівах дозволяють простежити подальшу долю директора Павлівської лікарні Павла Черная, причетного до вбивства пацієнтів у 1941–1942 роках.

У період повномасштабної війни московії проти України у суспільстві часто виникає питання: чи можуть російські генерали повстати проти диктатора та яка доля може їх спіткати? Також нас часто обурює те, що на території рф проживає близько 10 мільйонів етнічних українців, підтримки яких ми зовсім не відчуваємо. До прикладу, в Канаді їх лише близько 1,5 мільйони і ми всі бачимо значну підтримку української діаспори. Як на мене, фундаментальна різниця в тому, що в Канаду та Америку їхали свободолюбні українці, які тікали від репресій, а в росію – заробітчани, які готові були змінити Батьківщину. У радянський час таким виключенням був генерал Петро Григоренко, який протиставив себе потужній системі.

Критика радянської влади, релігійні погляди, українська мова, будь-які висловлювання думок, які не збігаються з позицією СРСР – це те, що зусиллями дисидентів активізувалось і почало виринати з новою силою на поверхню за часів «хрущовської відлиги». Звісно, радянська влада пробачити такого не могла і почала шукати шляхи розв'язання небезпечної для себе проблеми. Радянські тюрми в результаті були переповнені політв'язнями.