Правозахисника та голову "Меморіалу" Олега Орлова направляють на психіатричну експертизу

Прокурор вимагає провести психіатричну експертизу правозахисника Олега Орлова і призначити йому штраф 250 тисяч рублів.

Про це повідомляє "Меморіал".

Прокурор Світлана Кільдишева під час засідання у Головинському районному суді Москви у справі співголови "Меморіалу" Олега Орлова вимагає провести для нього судово-психіатричну експертизу. Також вона попросила визнати Орлова винним за статтею про "повторну дискредитацію" російської армії та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 250 тисяч рублів.

За словами Кільдишевої, вона спостерігає у Орлова "загострене почуття справедливості, відсутність інстинкту самозбереження". Вона також вказала на те, що у 70-річного правозахисника через вік могли початися "зміни в судинах головного мозку".

Прокурор також заявила, що у 1980 році Орлов виходив на пікет із плакатом проти війни в Афганістані, а у 1984 – на підтримку "Польської солідарності" і вказала, що "в ті часи таких людей відправляли на експертизу". Як наголошує "Меморіал", Орлов на ці пікети не виходив. Сам Орлов, говорячи про дисидентів, які піддавалися психіатричній експертизі, нагадав, що згодом вони були реабілітовані, а вживані щодо них заходи стали називатися "каральної психіатрії".

Орлова судять за статтею "повторної дискредитації" російської армії (ч.1 ст. 280.3 КК РФ). Справу порушили у березні 2023 року, після того, як у нього та ще восьми співробітників ліквідованого товариства "Меморіал" пройшли обшуки у кримінальній справі про "реабілітацію нацизму" (п. "в" ч. 2 ст. 354.1 КК РФ). У правозахисника вилучили всю техніку, наклейки "Меморіалу", значок "Ні війні!", книгу "Росія – Чечня: ланцюг помилок та злочинів" та відвезли на допит. Кримінальну статтю за "дискредитацію" завели, оскільки у 2022 році Орлов уже мав адміністративні порушення за тією ж статтею.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.