В Одесі курсанти провели марш на честь Української революції. ФОТО

Сьогодні курсанти інституту Військово-морських сил Одеської морської академії пройшлися маршем на честь 100-річчя Української революції.

Про це повідомляє "Первый городской". Окрім курсантів, до акції приєдналися громадські активісти.

Захід також приурочили до 100-річчя з проведення першого мітингу українських військових в Одесі 3 (16) березня 1917 року.

 

Організатори коментують, що це має в собі два смисли: вшанувати пам’ять патріотів доби Української революції й показати, що патріоти України служать в Одесі й у наш час.

"У 1917 році потрібно було мати достатньо мужності, щоб пройтися по Одесі з жовто-блакитними прапорами. Ми пам’ятаємо й шануємо подвиг наших співвітчизників. І сьогодні вийшли показати, що наше місто не проросійське, наші курсанти військово-морського інститут – патроіти України", – розповів організатор акції Віталій Устименко.

 

Учасники ходи пройшлися від пам’ятника Дюку де Рішельє до монументу Тарасові Шевченку, де виконали державний гімн України.


ДОВІДКА:

 3 (16) березня 1917 року в Одесі відбулася українська маніфестація. У ній взяли участь свідоме громадянство та юнкери двох шкіл прапорщиків на чолі з начальником 2-ї школи полковником Михайлом Омеляновичем-Павленком.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.