АНОНС: У Києві пройде Фестиваль живих історій

Фестиваль живих історій збирає та об'єднує людей, ініціативи та інституції, які працюють із культурною спадщиною, вивченням історії та культурою пам’ятті. Фестиваль стане спільним простором для різних форматів відповідального осмислення історії, представлення наявних культурних та освітніх практик.

"Ми спільно шукатимемо інклюзивні та поліфонійні бачення минулого та створимо сприятливий простір для його осмислення і розуміння", повідомляють організатори у Фейсбук.

 

Фестиваль пропонуватиме учасникам та учасницям шукати відповіді на такі запитання:

* Чи існує альтернатива поширеним нині в Україні наративам пам'яті?

* Як українські суспільство та влада можуть створювати інклюзивні та партисипативні простори пам'яті?

* Якою може бути державна історична політика сучасної України?

* Яка роль культури та мистецтва в процесі творення наративів пам'яті?

В рамках фестивалю працюватимуть наступні напрями:

* Історія для дітей

* Простір пам'яті: сучасна українська документалістика

* Практичні та навчальні майстер-класи

* Сучасний документальний театр

* Живі історії в медіа та літературі

В програмі фестивалю:

* Екскурсії та квести в місті — Побачення з містом: дослідницькі прогулянки

* Майстерня минулого: практичні майстеркласи

* Кімната дослідниці(ка): виставка публічноісторичних проєктів

* Жива лабораторія публічноісторичних ініціатив

* Мережування для державних та недержавних бібліотек, архівів та музеїв Печа-Куча-Тека

* Простір для спілкування та вечірні нетворкінгові сесії

* Музична програма від ІНШІ на Фестивалі живих історій з локальною молодою українською музикою

* Дискусія "Політика пам'яті в Україні" на Фестивалі живих історій

* Сховище пам'яті: як працюють з минулим архіви, музеї, бібліотеки

Повна програма фестивалютут.

Повний опис усіх подійтут.

Фестиваль живих історій реалізує Інша Освіта / Insha Osvita в партнерстві зі спілкою MitOst e.V. та громадською організацією Центр студій політики "Центр студій політики пам'яті та публічної історії "Мнемоніка" (NGO "CSMP "Mnemonics") за фінансової підтримки Український культурний фонд, Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine, Auswärtiges Amt та Robert Bosch Stiftung.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.