Голова ІНП Польщі: До заяв української влади ставимося стримано

В Україні від декларацій вищих органів влади до реальних рішень та дій відповідних установ проходить дуже довгий шлях, – заявив голова Інституту національної пам’яті Ярослав Шарек, підкресливши, що він обережно ставиться до слів української сторони щодо необхідності пошуку та ексгумації жертв часів Другої світової війни.

Про це повідомляє Monitor Info.

Ярослав Шарек
Ярослав Шарек
Фото: РАР

У декларації, підписаній у Києві в понеділок, президенти Польщі та України Анджей Дуда і Володимир Зеленський наголосили на необхідності забезпечити можливість пошуку та ексгумації жертв конфліктів та політичних репресій ХХ століття. Закликали також до закінчення окупації Криму та агресії на Донбасі.

"Поява у декларації президентів Польщі та України, підписаній у Києві, рядків, у яких зазначається, що "повинна бути забезпечена можливість пошуку та ексгумації жертв" є важливим актом, і добре, що ці слова були сказані. Це сталося завдяки президенту Анджею Дуді, за що ми дуже вдячні.

Наш попередній досвід з українською стороною показує те, що ми дивимось на ці слова з певною стриманістю, оскільки в Україні є довгий шлях від декларацій вищих органів влади до реальних рішень та дій відповідних установ", – сказав Ярослав Шарек в інтерв'ю Польському пресовому агентству (РАР).

Голова Інституту національної пам'яті нагадав, що в листопаді минулого року, після першої декларації президента України про скасування мораторію на пошук польських жертв, фахівці Інституту національної пам'яті могли розпочати пошуки лише у Збоїщах у Львові, де спочивають загиблі солдати Війська Польського з 1939 року, які захищали Львів від наступу Вермахту.

"Після того, як їх знайшли, не було згоди на подальші роботи і їх довелося поховати знову", – підкреслив Шарек.

Голова Інституту національної пам'яті також зазначив, що українська влада, незважаючи на минулорічну декларацію президента Зеленського, досі не відповіла на багато запитів ІНП щодо подальшого розшуку чи ексгумації польських жертв.

Ярослав Шарек також пояснив, що пошук та ексгумація – це процес, який вимагає погодження з місцевою владою в Україні, і для неї навіть президентські декларації не є обов'язковими для виконання, а іноді вона просто ігнорує їх.

"Тому ми зможемо говорити про зміну ситуації лише тоді, коли ми реально почнемо виконувати роботу та успішно її закінчимо. До цього часу це було неможливо", – сказав голова ІНП Польщі.

"Ми не отримали жодної згоди, і в той же час українська сторона не подала жодного запиту на проведення ексгумації. Тож ми весь час чекаємо", – наголосив Ярослав Шарек.

У декларації, підписаній у Києві, президенти Польщі та України визнали "важливу потребу вшанування пам'яті невинних жертв конфліктів та політичних репресій ХХ століття". "Ми наголошуємо на необхідності забезпечити можливість розшуку та ексгумації цих жертв, щоб віддати належне їхній пам'яті та їхнім ще живим родичам і нащадкам, у дусі поваги до історичної правди", – йдеться в опублікованому документі.

Президенти також засудили "акти вандалізму проти польських культурних пам'яток та меморіалів в Україні, а також проти українських культурних пам'ятників та меморіалів у Польщі". Очільники держав також звернулися до "компетентних органів щодо належного догляду за ними".


Додамо, що днями Зеленський заявив, що наразі питання історичної пам'яті між Україною та Польщею зняте, а суперечок між країнами бути не повинно.

Нагадуємо, що 11-13 жовтня із офіційним триденним візитом в Україні перебував президент Польщі Анджей Дуда. Перед візитом було анонсовано, що однією із тем для обговорення буде питання національної пам'яті.

11 жовтня, коли пан Дуда прибув в Україну, у мережі зв'явились фото того, що польська сторона "відновила" меморіальну таблицю на братській могилі вояків УПА на горі Монастир, яка була сплюндрована ще у 2015 році.

Здавалося б хороший дипломатичний жест польської сторони. Та не все так просто – таблицю насправді не відновили, а підмінили.

Водночас, на спільному брифінгу президентів України та Польщі 12 жовтня піднялось питання, зокрема й щодо таблиці на горі Монастир, яка напередодні була нібито "відновлена".

Володимир Зеленський у своєму виступі подякував польському колезі за відновлення цієї таблиці, водночас висловив сподівання, що в скорому часі буде також відновлена таблиця із іменами та прізвищами українців, що поховані на горі Монастир.

Читайте також: Зубний біль польсько-українських стосунків

Додатково нагадуємо, що 9 жовтня 2016 року невідомі повністю знищили пам'ятник на братській могилі 13-х вояків УПА, що розташований на кладовищі с. Верхрата Любачівського повіту Підкарпатського воєводства.

Того ж дня польська ультраправа організація Oboz Wielkiej Polski (OWS, "Табір великої Польщі"), відома своєю співпрацею із терористичними угрупуваннями ДНР і ЛНР, взяла на себе відповідальність за вчинений акт вандалізму.

Хрест на могилі-кургані очистили лише 2017 року працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля" при Львівській обласній раді.

26 квітня 2017 року на цвинтарі у селі Грушовичі біля Перемишля представники правих польських організацій зруйнували монумент воякам Української повстанської армії. Руйнування братської могили вояків УПА в Грушовичах було 15-м актом наруги над місцями пам'яті українського народу на території Республіки Польща, вчиненим від 2014 року.


Читайте також: Зеленський і Дуда. Про що домовились президенти в політиці історичної пам'яті

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.