На Прикарпатті знайшли давнє поховання дружини священника

У селі Тустань, пошукова група працівників КП “Пам'ять“ спільно з науквоцями Національного заповідника “Давній Галич“ дослідили поховання, знайдене на території церкви Пресвятої Трійці. Виявилось, що у ньому спочиває дружина священика УГКЦ Антонія Войцеховського Лаура Леокадія. Жінка загинула у 1889 році.

Про це на своїй сторінці у Facebook написав директор КП "Пам'ять" Василь Тимків, передає Локальна історія.

 

"Особливістю даного поховання був факт його розміщення в труні з оцинкованого металу та наявність всередині піскової суміші. В результаті робіт встановлено, що віднайдені скелетовані людські останки належали молодій людині жіночої статті", – написав Тимків.

Також в труні знайшли обручку, на внутрішній стороні якої було гравіювання з ініціалами та датою одруження – 19 лютого 1884 року.

Відтак, на основі архівних метрик історики з'ясували, що це тіло Лаури Леокадії. Вона походила з відомої священичої родини УГКЦ Теодора Молчковського, на той час очільника Галицького деканату, і була дружиною іншого, також відомого, священика УГКЦ – Антонія Войцеховського.

Дослідник зазначає, померла Лаура, ймовірно, у 1889 році. За архівними згадками, саме в цей час овдовів Войцеховський.

 

Поховання в цинковій труні, використання піску, як абсорбенту говорить, про те, що тіло, найімовірніше, доставляли здалеку і протягом тривалого часу. Також голову в правильному положенні утримували за допомогою металевої пластини, яку кріпили до труни. Припускають, що Лаура могла померти після певної лікарської операції чи лікування.

"Ось приклад однієї з історій про те, як особиста річ людини може розповісти багато цікавого про неї, навіть через майже півтора століття", – зауважив Василь Тимків.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.