У Чернігові утворено організації учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті

Колишні чернігівські дисиденти та учасники опору комуністичному режимові 1980-х – початку 1990-х рр. вирішили об’єднатись у спільні організації. З цією метою ними у Чернігові віднедавна зареєстровано «Чернігівську спілку учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст.» та Чернігівську обласну філію Всеукраїнського ветеранського об’єднання Української Гельсінської Спілки.

Про це повідомляє SVOBODA.FM

 

Обидві організації об'єднують учасників антикомуністичного опору та боротьби за незалежність України у ХХ ст. Зокрема, до Ветеранського об'єднання Української Гельсінської Спілки (УГС) входять колишні активісти цієї найдавнішої в Україні дисидентської організації, яка в радянські часи першою почала виборювати незалежність України та протистояла комуністичній тоталітарній системі.

До складу організації також входять колишні активісти молодіжної філії УГС – Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ) та створеної на базі УГС першої української антирадянської політичної партії – Української Республіканської Партії (УРП), головою якої так само багато років незмінно був Левко Лук'яненко. У Чернігові УРП в 1990 – 1992 рр. очолював Анатолій Шацький, якого нині обрано головою Чернігівської філії Ветеранського об'єднання УГС.

Іншу створену у Чернігові організацію – "Чернігівську спілку учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті" так само очолив учасник антикомуністичного опору Анатолій Шацький. Заступниками голови Спілки обрані колишні активісти УГС – СНУМ та учасники антирадянського визвольного руху 1989–1991 рр. Петро Сальник та Сергій Шумило.

На відміну від ветеранського об'єднання УГС, "Чернігівська спілка учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті" покликана об'єднати не тільки активістів УГС, а й всіх учасників визвольних змагань 1980-х – 1990-х років від різних організацій та партій, які тоді діяли на Чернігівщині.

Зокрема, як повідомив Анатолій Шацький, за Статутом членами цієї організації можуть бути громадяни, які в 1988–1991 рр. були членами антикомуністичних опозиційно-демократичних та просвітницьких організацій Чернігівщини і брали участь у їхній діяльності, зокрема: Української Гельсінської Спілки (УГС), Народного Руху України (НРУ), Української Республіканської Партії (УРП), Спілки Української Незалежної Молоді (СНУМ), Демократичної партії України (ДемПУ), Товариства "Меморіал", Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, Української екологічної асоціації "Зелений світ", Центру демократичних ініціатив (ЦДІ), Студентського Братства, Братства Андрія Первозваного та інших, які діяли на Чернігівщині до 24 серпня 1991 року, а також інші громадяни та дисиденти, які зазнали за свої переконання репресій, переслідувань, засудження та геноциду за часів радянського тоталітарного режиму.

У своїй діяльності обидві організації керуються Законом України "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті".

За словами Анатолія Шацького, серед основних задач діяльності обох організацій, згідно зі Статутами, є просвітницька діяльність, відновлення та вшанування національної пам'яті про боротьбу та борців за незалежність України у XX ст., а також інших дисидентів та репресованих громадян, які зазнали репресій, переслідувань та засудження за часів радянського режиму; здійснення досліджень щодо радянської репресивної політики, історії національно-визвольної боротьби, репресій та геноциду в Україні; популяризація знань і пам'яті про боротьбу та борців за незалежність України у XX ст., сприяння реабілітації репресованих в радянські часи громадян, пошук місць їхніх розстрілів та поховань, встановлення пам'ятних знаків, створення музейних експозицій, проведення круглих столів, конференцій, лекцій тощо.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.