У Чернігові утворено організації учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті

Колишні чернігівські дисиденти та учасники опору комуністичному режимові 1980-х – початку 1990-х рр. вирішили об’єднатись у спільні організації. З цією метою ними у Чернігові віднедавна зареєстровано «Чернігівську спілку учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст.» та Чернігівську обласну філію Всеукраїнського ветеранського об’єднання Української Гельсінської Спілки.

Про це повідомляє SVOBODA.FM

 

Обидві організації об'єднують учасників антикомуністичного опору та боротьби за незалежність України у ХХ ст. Зокрема, до Ветеранського об'єднання Української Гельсінської Спілки (УГС) входять колишні активісти цієї найдавнішої в Україні дисидентської організації, яка в радянські часи першою почала виборювати незалежність України та протистояла комуністичній тоталітарній системі.

До складу організації також входять колишні активісти молодіжної філії УГС – Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ) та створеної на базі УГС першої української антирадянської політичної партії – Української Республіканської Партії (УРП), головою якої так само багато років незмінно був Левко Лук'яненко. У Чернігові УРП в 1990 – 1992 рр. очолював Анатолій Шацький, якого нині обрано головою Чернігівської філії Ветеранського об'єднання УГС.

Іншу створену у Чернігові організацію – "Чернігівську спілку учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті" так само очолив учасник антикомуністичного опору Анатолій Шацький. Заступниками голови Спілки обрані колишні активісти УГС – СНУМ та учасники антирадянського визвольного руху 1989–1991 рр. Петро Сальник та Сергій Шумило.

На відміну від ветеранського об'єднання УГС, "Чернігівська спілка учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті" покликана об'єднати не тільки активістів УГС, а й всіх учасників визвольних змагань 1980-х – 1990-х років від різних організацій та партій, які тоді діяли на Чернігівщині.

Зокрема, як повідомив Анатолій Шацький, за Статутом членами цієї організації можуть бути громадяни, які в 1988–1991 рр. були членами антикомуністичних опозиційно-демократичних та просвітницьких організацій Чернігівщини і брали участь у їхній діяльності, зокрема: Української Гельсінської Спілки (УГС), Народного Руху України (НРУ), Української Республіканської Партії (УРП), Спілки Української Незалежної Молоді (СНУМ), Демократичної партії України (ДемПУ), Товариства "Меморіал", Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, Української екологічної асоціації "Зелений світ", Центру демократичних ініціатив (ЦДІ), Студентського Братства, Братства Андрія Первозваного та інших, які діяли на Чернігівщині до 24 серпня 1991 року, а також інші громадяни та дисиденти, які зазнали за свої переконання репресій, переслідувань, засудження та геноциду за часів радянського тоталітарного режиму.

У своїй діяльності обидві організації керуються Законом України "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті".

За словами Анатолія Шацького, серед основних задач діяльності обох організацій, згідно зі Статутами, є просвітницька діяльність, відновлення та вшанування національної пам'яті про боротьбу та борців за незалежність України у XX ст., а також інших дисидентів та репресованих громадян, які зазнали репресій, переслідувань та засудження за часів радянського режиму; здійснення досліджень щодо радянської репресивної політики, історії національно-визвольної боротьби, репресій та геноциду в Україні; популяризація знань і пам'яті про боротьбу та борців за незалежність України у XX ст., сприяння реабілітації репресованих в радянські часи громадян, пошук місць їхніх розстрілів та поховань, встановлення пам'ятних знаків, створення музейних експозицій, проведення круглих столів, конференцій, лекцій тощо.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.